Інна Ведернікова у своїй статті для DT.UA описала кілька схем "пенсійного туризму", розділивши одержувачів пенсій, які за фактом живуть на окупованій території та отримують (або замість них отримує хтось інший) українську пенсію, на кілька категорій.
За її словами, щоб відкрити рахунок у банку для отримання будь-якої соцвиплати переселенця, крім довідки ВПО і документа з Пенсійного фонду, банку необхідні паспорт громадянина України та його ідентифікаційний код. Вона зауважує, що буквально донедавна закон не забороняв також наявність доручення, у разі відсутності громадянина у вищезазначеному зручному кріслі, а також копії паспорта і коду.
"Отже, громадянин "А". З ним якраз ніяких проблем. Такий собі цілком реальний переселенець, припустімо, навіть пенсіонер, з усіма необхідними довідками. І оригіналами документів. Відкриває рахунок і отримує карту для виплат, якою потім власноруч розпоряджається. Нюанс один: на якій території він реально живе - на окупованій чи на підконтрольній. Але тут залишилися запитання до держави. Громадянин "А" - не винен апріорі. І пенсія - за ним. Щонайменше доти, доки влада не визначиться з позицією. Поки що ж він може бути позбавлений допомоги виключно як переселенець. У разі, якщо громадянин "А" реально не переїхав", - йдеться в статті.
При цьому Ведернікова зазначає, що якщо ж громадянин "А" реально переїхав, але він не пенсіонер, то тут можуть включатися додаткові методи перевірки його прав на допомогу, як переселенцю. Включаючи наявність нерухомості, депозитів у банку та ін.
Тут варто акцентувати увагу ще на одній підкатегорії громадянина "А".
"Не пенсіонер. Реально переїхав. Десь так років 5–10 тому. Завів роботу, сім'ю, але при цьому зберіг прописку, наприклад у Донецьку. Після початку виплат прийшов і зареєструвався як ТПО. Отримує виплати. За нашою інформацією, дані "непереселенців із пропискою" досить ефективно використовують і шахраї. Людина може давно жити і працювати у Львові й навіть не підозрювати, що її друге "Я" отримує допомогу як переселенець у Запоріжжі", - йдеться в статті.
"Громадянин "Б". Цей - із довірливих. Точніше - тих, які довіряють. З різних причин. Здоров'я, обмежені кошти, відсутність особистого транспорту… І, швидше за все, це пенсіонер. Притому з категорії тих, хто реально не живе на підконтрольній Україні території. Тому користується послугами посередника. Того самого, на якого оформляє доручення, одного разу спеціально виїхавши на територію України. Чи взагалі не виїхавши, а просто довіривши свої документи посередникові, який і "вирішує" всі питання з українською державою. За винагороду. Тут можуть бути варіанти. Залежно від моральної планки ділка. У кращому разі, за повний пакет документів переселенця він бере 10-20% відкоту з кожної виплати - пенсії, допомоги, регресу, дитячих тощо., які регулярно знімає з допомогою довіреної йому банківської картки. Решту чесно доправляє "переселенцеві" прямо додому - на окуповану територію", - описує другу схему Ведернікова.
За її словами, таких карт у цього, по суті, доброчесної посередника при перетині лінії розмежування дійсно може бути сотня, а то й тисяча.
"Якщо ж моральну планку посередника занижено, то угода "переселенця" і посередника автоматом стає непрозорою й нечесною. Варіант такої схеми досить точно описала у статті для ресурсу "Інформаційний опір" Олена Степова.Основна фішка в тому, що посередник, оформляючи пакет документів для клієнта (наприклад, пенсіонера), "забуває" уточнити, що, крім пенсії, йому призначені ще й 884 грн допомоги як непрацездатному переселенцю. І кладе їх до своєї кишені. З урахуванням же дивних особливостей вищезгаданої бази, у проміжках між звіркою зареєструватися переселенцем можна відразу в кількох областях. І отримувати допомогу. За твердженням Степової, такі випадки досить масово поширені", - пише автор.
Виходячи зі статті, третій тип "пенсійного туриста" - "Громадянин "В" - відверто корупційний об'єкт та "стовідсотковий віртуал". Про цю схему DT.UA раніше повідомляло докладно.
За нею зловмисники з окупованих територій можуть отримувати виплати з українського бюджету на "віртуальних" громадян.
Ведернікова зазначає, що електронна база пенсіонерів - у Пенсійному фонді. Там же вони свого часу ставали на облік. Туди ж пред'являли оригінали документів, залишаючи копії.
"Регіональні відділення Пенсійного фонду розміщені в кожній з областей України, у т.ч. на території Донецької та Луганської областей. Які внаслідок відомих подій виявилися розділеними на підконтрольну Україні частину та непідконтрольну. Так само розділилися і відділення Пенсійного фонду. Тобто частина їх залишилася на окупованій території. Разом із копіями документів та базою. Ось до неї, до інформаційної бази ПФ, за інформацією надійних джерел, "мінсоц" "ДНР"-"ЛНР" має доступ досі. Створити свою "республікам" бракує ресурсів. Та й, як з'ясувалося, необхідності. Що це означає? Це означає, що довірена людина, наприклад, "міністра соцполітики" "ЛНР" Світлани Малахової (екс-співробітниця Луганської обладміністрації з багатолітнім стажем) весь цей це час могла спокійно штампувати "пакети переселенців" на підконтрольній Україні території", - йдеться в статті.
Нагадаємо, як раніше писала Ведернікова, Міністерство фінансів і Мінсоцполітики створюють дві паралельні системи верифікації соцвиплат, витрачаючи на це мільйони, а два уповноважені представники уряду по-різному трактують закон.
Детальніше про те, куди поділися гроші, виділені на переселенців, і хто насправді їх отримує, читайте в статті Інни Ведернікової "Мертві душі і живі гроші" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".