Україна є ключовою територією для міграції птахів між континентами. Через повномасштабну війну їхні маршрути змінюються, а умови виживання ускладнюються, пише в статті “10 тисяч кілометрів без GPS: як перелітні птахи знаходять дорогу назад до України” Петро Катеринич. Науковці фіксують як втрати екосистем, так і адаптацію окремих видів.
Україна займає центральне місце на орнітологічній мапі світу як перетин трьох міграційних коридорів — Азово-Чорноморського, Дніпровського та Поліського. Щовесни через її територію пролітають мільйони птахів, які мігрують з Африки та Південної Азії до Північної Європи й Арктики. Заплави великих річок, зокрема Дніпра та Десни, виконують функцію ключових зон відпочинку і живлення.
“Без можливості безпечного відпочинку та годівлі в українських плавнях багато видів просто не змогли б завершити свою подорож, що робить Україну відповідальною за біорізноманіття всієї Палеарктики”, — зазначив автор.
Особливу роль відіграє Азово-Чорноморське узбережжя з його лиманами та водно-болотними угіддями міжнародного значення. У пікові періоди через південь країни можуть пролітати сотні тисяч птахів одночасно. Ці території мають статус територій міжнародного значення і є критичними для водоплавних видів.
Втім, повномасштабне вторгнення Росії стало серйозним викликом для усталених міграційних процесів. Дослідження, опубліковане в журналі Current Biology, зафіксувало зміни в поведінці великого підорлика. Птахи почали оминати територію України або скорочувати час перебування в небезпечних зонах.
Дані GPS-трекерів свідчать, що через бойові дії птахи витрачають більше енергії на переліт. Це знижує їхні шанси на успішне розмноження. Додатковим ударом стало руйнування Каховського водосховища у 2023 році, що призвело до втрати важливих місць зупинок.
Зникнення мілководдя та очеретяних заростей вплинуло на десятки видів качок, чапель і куликів. Частина птахів намагається адаптуватися, переміщуючись до долин менших річок, таких як Інгулець і Південний Буг. Однак концентрація великої кількості особин на обмежених територіях посилює конкуренцію за їжу.
Попри це, окремі види демонструють здатність до адаптації. Зокрема, на Одещині з’явилися нові гніздові колонії рожевих фламінго.
Міграція птахів має також важливе значення для психічного здоров’я людей. Пілотне дослідження серед студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка показало зниження рівня стресу після спостереження за птахами. П’ять двогодинних сесій у Ботанічному саду імені Фоміна дали позитивні результати для всіх 23 учасників, зокрема зафіксували покращення концентрації та зменшення творчого блоку.
Попри значні ризики, міграція залишається еволюційно виправданою стратегією. Українська весна забезпечує надлишок їжі завдяки зростанню біомаси комах, що створює сприятливі умови для вирощування потомства.
Додаткову перевагу дає триваліший світловий день, який сягає 16–17 годин. Це дозволяє птахам частіше добувати їжу та ефективніше вигодовувати пташенят. У результаті переваги розмноження домінують над ризиками тривалого перельоту.
“Збереження наших природних територій після війни буде не просто питанням внутрішньої екології, а зобов’язанням перед світовою спільнотою, адже кожен відновлений гектар українського болота чи степу — це врятовані життя мільйонів крилатих”, — заявив автор.
У статті “Лелека із 80-сантиметровим списом у шиї пролетів понад 3000 км — і це змінило наші уявлення про міграцію” Петро Катеринич розповідає, як знахідка 1822 року під назвою Pfeilstorch спростувала фантастичні теорії про зимівлю птахів на Місяці чи їхню сплячку під водою. Сучасні дослідження підтверджують, що українська популяція білих лелек є однією з найбільших у Європі, а самі птахи використовують складні механізми орієнтації, включно зі здатністю “бачити” магнітне поле Землі.