Уряд схвалив розпорядження "Про затвердження національного плану щодо відкритої науки", сталося це 8 жовтня. Новина не дуже помітна для широкого загалу, але довгоочікувана для української академічної спільноти, а надто – для команди МОН. Про це у своєму матеріалі для ZN.UA "Відкрита наука – другий шанс для української наукової системи?" пише президент Eurodoc, доцент Національного університету "Львівська політехніка" Олександр Березко.
"У той час як, наприклад, Франція успішно реалізує вже другий подібний національний план (перший діяв з 2018 року), Україна затвердила свій лише щойно, наздоганяючи країни ЄС", - зазначає автор.
Що ж таке відкрита наука? Тут мова йде про більш відкритий підхід до організації наукових процесів та поширення знань, націлений на розвиток співпраці між вченими та суспільством, пояснює автор.
"Відкриту науку також трактують як парасольковий термін для низки різноманітних практик, зокрема: відкриття доступу до наукових статей («відкритий доступ») та експериментальних даних («відкриті дані»); оприлюднення рецензій на наукові публікації, іноді із зазначенням імен рецензентів («відкрите рецензування»); пояснення результатів досліджень широкому загалу та залучення його представників (не-вчених) до наукової діяльності («громадянська наука»)", - зазначає Березко, додаючи, що Європейська комісія зробила ставку на відкритість у науці та інноваціях.
Також відкрита наука, продовжує автор, може дати багато інших переваг українським вченим та національній науковій системі:
- збільшення достовірності наукових результатів;
- більшу видимість для статей;
- підвищення ефективності наукового процесу.
"Ефективне та швидке впровадження відкритої науки в Україні може стати основою перезапуску вітчизняної наукової системи, яка не є цілком конкурентноздатною у глобальному вимірі та страждає від рудиментів минулого", - підсумував експерт.