В Україні в 1932-1934 роках від голоду померли близько 4 млн осіб, або 13% всього населення, найбільше постраждали Київська та Харківська області. Про це свідчать результати дослідження, проведеного Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України спільно з американськими дослідниками, які оприлюднила провідний науковий співробітник Інституту Наталія Левчук у четвер, 26 листопада, на прес-конференції в Києві, передає УНІАН.
В Україні від Голодомору 1932-33 років найбільше постраждали жителі Київської і Харківської областей. Про це свідчать результати дослідження, які оприлюднила Левчук.
Вона констатувала, що у 1932-1937 роках Україна складалася з восьми регіонів: Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Київська, Одеська, Харківська, Чернігівська області та Молдавська АРСР.
"Результати дослідження виявили, що найбільші втрати понесли Київська та Харківська області (в межах тогочасного поділу), в яких втрати через надсмертність у 1932-1934 роках досягають 190-200 осіб у розрахунку на 1 тисячу населення", - зазначила Левчук.
Далі, за її словами, за рівнем втрат йдуть Вінницька, Дніпропетровська, Одеська області та Молдавська АРСР (від 102 до 126 осіб на 1 тисячу населення).
Найменші втрати від Голодомору були в Чернігівській і Донецькій областях (54-91 особа на 1 тисячу населення).
За даними дослідників, демографічні наслідки Голодомору вельми відчутні й донині: якщо б не було голоду в 1932-1934 роках, чисельність населення в Україні зараз була б більше на 4 млн осіб.
У Радянському союзі в 1932-1934 роках від голоду в цілому померло 8,7 млн осіб. Про це свідчать результати дослідження, які оприлюднив завідувач відділом Інституту Олександр Гладун під час прес-конференції в Києві у четвер, 26 листопада.
"Голод не обійшов і інші республіки Радянського союзу. Втрати з-за надсмертності в результаті голоду в усьому СРСР склали 8,7 млн", - заявив він.
"Серед республік СРСР Україна займає перше місце за абсолютними обсягами втрат за надсмертності, а Казахстан має найвищі показники втрат за надсмертності в розрахунку на тисячу населення протягом всього періоду голоду", - сказав Гладун.
Також, згідно з даними дослідження, відносні втрати через надсмертність у 1933 році найбільшими були в Казахстані і Україні. Значно меншими були втрати Росії, ще менше – в республіках Середньої Азії, в Білорусі і в республіках Закавказзя.
Щорічно в останню суботу листопада в Україні проходять заходи пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій.
Голодомор 1932-1933 років - масовий, умисно організований радянською владою голод, який призвів до багатомільйонних людських жертв у сільській місцевості на території Української СРР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УСРР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці.
Голод настав внаслідок спланованої конфіскації урожаю зернових і всіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади, що призвело до вбивства селян голоду у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон.
Причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися і ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання. Впродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, про нього взагалі заборонялося де-небудь згадувати.
У 2003 році український парламент назвав, а 2006 - офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. 24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу.
13 січня 2010 року Апеляційний суд Києва визнав керівників більшовицького тоталітарного режиму винними в геноциді в Україні в 1932-33 роках.
Кримінальну справу порушила і розслідувала СБУ за фактом здійснення Голодомору-геноциду в Україні у 1932-1933 роках.
Рішенням суду були підтверджені висновки слідчих Служби безпеки України про організацію здійснення в 1932-1933 роках на території УРСР керівництвом більшовицького тоталітарного режиму – генеральним секретарем Центрального комітету Всесоюзної комуністичної партії більшовиків (ЦК ВКП(б) Йосипом Сталіним (Джугашвілі), членом ЦК ВКП(б), головою Ради народних комісарів (СРСР) В'ячеславом Молотовим (Скрябіним), секретарями ЦК ВКП(б) Лазарем Кагановичем і Павлом Постишевим, членом ЦК ВКП(б), генеральним секретарем ЦК Комуністичної партії більшовиків України (ВКП(б) Станіславом Косіором, членом ЦК ВКП(б), головою Ради народних комісарів УРСР Власом Чубарем і членом ЦК ВКП(б), другим секретарем ЦК ВКП(б) у Менделем Хатаєвичем - геноциду української національної групи, тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення.
Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи, проведеної в ході досудового слідства Інститутом демографії і соціальних досліджень ім. М. В. Птухи Національної академії наук України, внаслідок вчиненого геноциду в Україні загинули 3 млн 941 тисяча осіб.
Суд констатував, що Сталін (Джугашвілі), Молотов (Скрябін), Каганович, Постишев, Косіор, Чубар та Хатаєвич скоїли злочин геноциду, передбачений ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України (геноцид), і закрив кримінальну справу у зв'язку з їхньою смертю.
У листопаді 2015 року президент України Петро Порошенко підписав указ "Про заходи у зв'язку з Днем пам'яті жертв голодоморів", який спрямований на відзначення пам'яті потерпілого від геноциду українського народу – Голодомору 1932-1933 років в Україні, вчиненого тоталітарним репресивним сталінським режимом, а також голодоморів 1921-1922 та 1946-1947 років в Україні.
За даними дослідження НАН України, втрати України за роки Голодомору у 1932-1934 роках становили близько 4,5 млн осіб.
Абсолютна більшість українців (72%) згодні з тим, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом українського народу.