Війна триває, а це означає, що учасників бойових дій буде все більше, а значить, бійці повинні знати, куди вони можуть звернутися за кваліфікованою допомогою, і бути впевненими, що не залишаться зі своєю бідою один на один. Навчитися вміти слухати і чути кожного ветерана має стати пріоритетом в роботі як для держави, так і, звичайно, для професійного медико-психологічного співтовариства.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Михайло Матяш. За його словами, кафедра загальної і медичної психології Національного медичного університету ім. А. Богомольця спільно з Державним інститутом сімейної та молодіжної політики провела перші в Україні наукові дослідження психологічного стану бійців, їх переживань, страждань, адаптації чи дезадаптації внутрішньої, в родині, суспільстві, професійному середовищі після повернення до мирного життя.
В опитуванні брали участь 470 респондентів - учасників бойових дій, які проходили лікування і реабілітацію в державних госпіталях ветеранів війни України, а саме у Житомирському, Вінницькому, Рівненському, Хмельницькому госпіталях і в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни, що знаходиться у селі Циблі Київської області.
"У рейтингу проблем, з якими стикаються ветерани АТО, найбільш значущими є несприйняття суспільством і, власне, стан їхнього фізичного здоров'я, - зазначає експерт. - Ветеранам не вистачає доброго ставлення співвітчизників (лише 7%), якого вони як учасники бойових дій заслуговують".
На думку автора, крім теоретичного значення для вчених, дослідження мають практичну цінність для застосування їх в роботі медичними, військовими психологами, лікарями-психотерапевтами, особливо в госпіталях ветеранів війни, а також соціальними працівниками, співробітниками служби зайнятості та Міністерством у справах ветеранів.
Детальніше про дослідження психологічного стану ветеранів читайте в статті Михайла Матяша "Наказано вижити: війна, що не відпускає..." у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".