Павло Шеремет, який загинув вчора вранці посеред Києва через вибух, був ветераном серед журналістів на просторі колишнього СРСР. Його можна вважати вчителем і прикладом для молоді, яка попри несправедливість навколо все одно намагається викрити правду.
"Тяжко повірити, що на момент загибелі йому було всього лише 44 роки", - пише на сторінках Rzeczpospolita оглядач Єжи Хащиньский, нагадуючи, що Шеремет працював у кількох країнах.
Перед усім, в рідній Білорусі, потім також в Росії, яка в часи президентства Бориса Єльцина дозволила йому працювати на великому екрані. А впродовж останніх років Шеремет працював в Україні, де "бути журналістом найлегше, але не завжди безпечно".
"З якоїсь із цих трьох країн, напевне, походять і вбивці. Можна лише спекулювати, які тексти Шеремета, опубліковані чи ще ні, призвели до його загибелі. Або ж хто не зміг витримали його допитливість: політики, спецслужби чи мафія?" - пише оглядач.
Він нагадує, що останнім часом Шеремет працював з виданням "Українська правда", в історії якого вже були смертельні трагедії. Зокрема, багато років тому з політичних причин був вбитий його засновник Георгій Гонгадзе.
"Смерть чергового журналіста "Української правди" може стати похмурим символом повернення України до часів, коли вона віддалилася від Заходу. Щоб цього не сталося, дуже важливо провести ретельне розслідування, яке не буде тривати роками. Судячи з заяв керівників України, вони збираються саме так і зробити. Головне, щоб вони дотримали слова. Заради іміджу своєї країни. І, перед усім, заради Павла Шеремета, який був журналістом світового масштабу", - йдеться в статті.
Журналіст Павло Шеремет загинув в Києві рано вранці в середу, 20 липня. Його автомобіль був підірваний вибуховим пристроєм, яке було закладено під сидінням водія. Автомобіль належав засновниці "Української правди" Олені Притулі. Вибух стався о 7:45 ранку, коли журналіст виїхав з дому і проїхав кілька десятків метрів.
Поліція розслідує трагедію як умисне вбивство, а також розглядає ще кілька версій, у тому числі, можливість замаху на саму Олену Притулу.