Відтоді, як наша держава відмовилася оплачувати витрати вчених рад на залучення опонентів і рецензування дисертаційних робіт, переклавши все це на тих, хто хоче захистити дисертацію, вартість захисту стрімко зростала. І якщо спочатку це були досить символічні кошти, то сьогодні чимало спеціалізованих учених рад, рішуче наростивши побори зі здобувачів учених ступенів, перетворили свою діяльність на досить прибутковий бізнес.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Олександр Попович, головний науковий співробітник Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки НАН України, доктор економічних наук.
"Деякі з них дають тим, хто хоче захистити дисертацію (по секрету, звісно, і без жодних підписів) свого роду цінник: голові вченої ради - 500 доларів, опоненту-доктору наук - 500 доларів, опоненту-кандидату наук - 300 доларів, рецензенту - 200 доларів, на перевірку наявності плагіату, на оформлення документів, на сніданок перед засіданням вченої ради (вартість замовлення у відповідному ресторані), на банкет після засідання спеціалізованої вченої ради і т. д., - зазначає автор. - Дехто передбачає навіть створення за рахунок здобувача чималого "страхового фонду": так вони скромно називають кошти, які йдуть на хабарі апарату МОН, щоб не виникло проблем із затвердженням захисту. Загальна сума витрат того, хто хоче захиститися в ряді ВНЗ, уже перевалила за сто тисяч гривень. Отже, "захищальний бізнес" справді став справою прибутковою".
Докладніше про необхідність термінового реформування науки читайте у статті Олександра Поповича ""А що таке наукова новизна?", або Чи прийде в українську науку молодь?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".