В Україні сьогодні практично немає соціології дитинства. Ми перестали опитувати дітей. За останні 20 років ми, мабуть, ніколи так погано не знали реальні характеристики дитячого населення, як сьогодні. Були опитування дітей про поширеність булінгу та опитування молоді, які проводить Інститут соціальних досліджень ім.Яременка. Але цих досліджень недостатньо для побудови державної політики і конкретних дій з урахуванням думки дітей. Насправді, немає жодного серйозного наукового центру з вивчення соціального благополуччя важливої складової суспільства - дітей і батьківства як соціальної функції. При тому, що заявлені та йдуть реформи, аналізу немає. Кожен наступний крок реформи не прораховується з урахуванням того, як був сприйнятий попередній.
Про це в інтерв'ю для DT.UA заявила Людмила Волинець, експерт у сфері захисту прав дитини. На її думку, статистика в Україні для дитинства не надійна, тим більше, якщо вона вираховується у відсотках.
"Оскільки ми не знаємо точну кількість дитячого населення, то будь-який відсоток "підвисає" – неможливо вирахувати його від невідомого. Якщо статистика подається в абсолютних цифрах, то вона разюче відрізняється від цифр довоєнного періоду, при цьому ніяких пояснень не наводиться. Наприклад, у 2014 році протягом року було виявлено 13 тисяч дітей, які вчинили кримінальні злочини. А в 2018-му – 5 тисяч. Причини залишаються не зрозумілими. Чи то поліція, на відміну від міліції, не "списує" всі нерозкриті злочини на дітей. Чи то не виявляє дитячу злочинність. Розуміння реальної причини вкрай важливо і для соціуму, і для авторів законопроекту про правосуддя, дружнє до дитини, які зараз працюють при Мін'юсті, - зазначає експерт. - В Україні багато проектів, які не узгоджуються між собою. Чи передбачають ці проекти вивчення реальної ситуації? Наприклад, на підставі яких складових сучасна сім'я сьогодні приймає рішення про народження дитини? Чи збільшилася кількість дітей, від яких відмовляються батьки. Що на це впливає? Таких досліджень немає".
Волинець сказала, що раніше при Мінсім'ї був державний Інститут соціальних досліджень, а сьогодні такої держустанови немає.
"Але є великі гранти і позики. Наприклад, п'ятивідсоткова позика в 300 млн дол від Світового банку під проект, покликаний реформувати всю систему соціальної допомоги (термін реалізації якого, до речі, закінчується вже через півтора року - у жовтні 2020-го. – Авт.). І дуже шкода, що під час переговорів не обговорюються питання про проведення досліджень для розуміння потреб населення, в тому числі батьків. Це допомогло б ефективніше використовувати гроші, дати відповіді на зміни, що відбуваються в суспільстві (війна, реформи)", - підкреслила співрозмовниця.
Докладніше про необхідність соціальної допомоги дітям читайте в матеріалі Алли Котляр "Дорожня карта батьківського спроможності" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".