В Україні на сьогоднішній день налічується 116 національних університетів (з них чотири - кримські). При цьому, за задумом, таких передових вишів повинно було бути небагато - не більше трьох у кожній групі університетів, пише Оксана Онищенко в своїй статті для DT.UA.
"Порахуємо: 17 груп (педагогічних, класичних, технічних і т. п.) за три вузи - це близько п'яти десятків на всю країну. Але кожен президент щедрою рукою роздавав своїми указами ці статуси, не рахуючись з нормами. Кажуть, найщедрішим був Леонід Данилович", - зазначає автор.
Традиційно статус національного давали тим, хто досяг найвищих показників у своїй діяльності щодо використання інтелектуального потенціалу нації, реалізації ідеї національного відродження і розвитку України, запровадження державної мови і є провідним серед галузевої групи закладів (установ) гуманітарної сфери".
Принаймні, так було записано в першому Положенні про національний заклад, затвердженого президентським указом Леоніда Кучми.
Спочатку статус давав не тільки моральне задоволення, але й дозволяв платити надбавки співробітникам університету, вибирати науково-педагогічні працівників і ректорів не на 5, а на 7 років, отримувати акредитацію на 10 років (у звичайних вузах сертефікат діє 5 років). Однак новий закон про вищу освіту зрівняв ці аспекти для звичайних і національних вузів.
"Отже, тепер з усіх плюсів, які давав статус "національне навчальний заклад", залишається один, пов'язаний з престижем", - зазначає Онищенко.
Детальніше про отримання та підтвердження статусу "національного" українського університету читайте в статті Оксани Онищенко Статус або визнання? У свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".