Масштабне внутрішнє переміщення населення та руйнування житла, спричинені війною, є основними факторами, що призводять до бездомності в Україні. Біля 3,5 мільйонів людей втекли зі своїх помешкань в інші регіони країни. Кожен десятий будинок був пошкоджений або зруйнований, за оцінками постраждало 2 мільйони домогосподарств.
Більшість країн світу не мають достовірних даних про бездомність, і точні масштаби бездомності в Україні теж невідомі. В 2021 році, за рік до повномасштабного вторгнення, згідно з даними Міністерства соціальної політики понад 50 000 людей були офіційно зареєстровані як бездомні.
Свіжіші дані не збирались, а деякі експерти вважають, що навіть довоєнна цифра сильно занижена: президент місцевої організації «Народна допомога» припустив у 2019 році, що справжня цифра була ближче до 200 000 осіб. Оціночні дані, що базуються на такій реєстрації, як в звітах Міністерства соціальної політики, можуть бути недостовірними, бо для неї потрібна взаємодія з державними службами. Деякі бездомні не бажають взаємодіяти з державою внаслідок наявного досвіду маргіналізації. У будь-якому разі, масштаби бездомності різко зросли внаслідок повномасштабного вторгнення. Нема сумнівів, що бездомних в Україні зараз сотні тисяч (згідно з ETHOS Light), і мільйони людей знаходяться в зоні ризику, але через брак достовірних даних назвати точну цифру неможливо.
Організація Depaul Україна провела дослідження "Бездомність в Україні" та з'ясувала потреби бездомних. Потреби бездомного населення (людей, що живуть на вулицях або в притулках) є серйозними та складними. Рівень укорінення (як довго люди живуть на вулиці) в Україні є дуже високим: 95% опитаних людей є бездомними більше року, а половина (49%) – більше п’яти років. Бути бездомними небезпечно з багатьох причин, і 69% опитаних людей повідомили, що зазнавали насильства на вулиці. Чверть (24%) бездомних є жертвами домашнього насильства, серед жінок цей показник зростає до кожної другої (50%). Високим є рівень залежностей: половина (49%) бездомних повідомили про потреби, пов’язані зі зловживанням алкоголем, наркотичними речовинами та/або ігровою залежністю. Бездомність, правопорушення та ув’язнення тісно пов’язані між собою: третина (31%) бездомних – це колишні ув’язнені; а інтерв’ю з ув’язненими показують, що значна частина з них були раніше бездомними та ризикують стати бездомними після виходу на волю.
Загалом було опитано 200 осіб, які проживають в притулках. Більшість з них зазначили, що стали безпритульними в результаті втрати житла через війну. Таку причину виділили 22% опитаних. 29% стали бездомними через виселення та 23-24% назвали причиною розрив стосунків та конфлікти в сім'ї. 22% опитаних стали бездомними після того, як втратили роботу. Ще 17% мають залежність. Ще 8-9% опитаних стали бездомними в результаті продажу житла або його руйнування.
В Україні доступність послуг для бездомних людей, особливо для тих, хто живе на вулиці, є критично обмеженою. Обсяг послуг та їхній склад по всій країні є недостатнім для забезпечення потреб бездомних людей. Послуги для бездомних майже завжди мають екстрений та тимчасовий характер, спрямовані на задоволення базових фізичних потреб людини. Наше дослідження показує, що бездомні люди в Україні фактично виключені майже з усіх видів допомоги, якої вони потребують. Жодна людина не зазначила, що отримувала підтримку з питань психічного здоров’я. Близько 91% ув’язнених, які знаходяться в зоні ризику стати бездомними, зазначили, що вони ні від кого більше не отримували допомогу. Хоча для інших груп бездомних людей (як, наприклад, ВПО в місцях тимчасового проживання) забезпечення є порівняно кращим, та обсяги допомоги зменшуються, і багато людей знаходиться в скрутному становищі.
Нагадаємо, за даними Світового банку, в Украхні третина населення - за межею бідності. За два роки війни рівень бідності зріс з 5% до 24%.