Україна - вже третій, після Молдови і Грузії, об'єкт новітньої російської військової агресії. Порівняльний аналіз участі Росії в розвитку конфліктів на території трьох країн дозволяє говорити про те, що придністровський, південноосетинський, абхазький конфлікти, війна в Грузії, війна на Сході України і окупація Криму є частинами більшого, системного явища російської зовнішньої політики - російського експансіонізму.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Олена Снігир, провідний спеціаліст Центру міжнародних досліджень Дипломатичної академії України ім. Г. Удовенка. На її думку, сталість і протяжність експансіоністської політики Росії свідчать про те, що корисний ефект для авторитарного режиму від створення і підтримки конфліктів на територіях сусідніх держав перевершує всі супутні економічні, політичні та репутаційні втрати.
"Кремль вирішує певні зовнішньополітичні і внутрішньополітичні завдання, найбільш важливими з яких є зміцнення сфери впливу Росії та консолідація суспільства навколо ідеї російської наддержавності. Очевидно, насолоджуватися вигодами агресії дозволяє безкарність, яка стала можливою або через безпорадність жертв, або через нерозуміння природи загроз. У випадку України, Молдови і Грузії мають місце обидві причини, - зазначає експерт. - Однак ситуація змінюється, і російський експансіонізм наштовхується на дедалі більший опір. Досвід цих трьох країн може допомогти у спільній боротьбі".
Детальніше про протидію агресивній стратегії Кремля читайте у матеріалі Олени Снігир "Російський експансіонізм у Молдові, Грузії і Україні: паралелі й відмінності" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".