Польща вже давно зайняла позицію політичного адвоката України в ЄС і притримується її принаймні на словах. Але це лише заяви політичних і інтелектуальних еліт у Варшаві. А якщо звернути увагу на настрої, які поширюються серед поляків, тоді Польща не такий вже вірний друг для українців.
Про це в статті для DT.ua пише Якуб Логінов, зауважуючи, що думки "польської вулиці" про Україну не такі вже й позитивні.
"І досить звинувачувати в цьому російську пропаганду і Путіна, які якраз і не можуть розраховувати на симпатії простого поляка. Проблема в повній відсутності регіональної транскордонної політики, внаслідок чого при першій зустрічі з Україною поляки все частіше вживають такі визначення, як "Мордор", "дякий край" чи "третій світ". І найгірше те, що це тяжко заперечувати", - пише автор.
Він нагадує, що поляки дійсно підтримували демократичні протести в Україні. Вони виходили на марші солідарності з Майданом, збирали теплий одяг і кошти на допомогу і приймали до себе на лікування поранених українців. Вірними друзями України лишаються 20-30% поляків. Ще близько 10% ототожнюють українців з бандерівцями, які "лише мріють вбивати поляків". Однак значно більша частина пояснює свою несимпатію до сусідів з огляду на власний досвід і контакт з тими, хто регулярно приїжджає в Польщу завдяки вільному прикордонному руху.
"Саме "помірковані україноскептики" мають суттєвий вплив на польську політику. Точніше – на зростання настроїв на зразок: "Так, це дуже погано, що Путін напав на Україну. Я українцям співчуваю, але це не наша справа. Польща повинна не дратувати Росію, а домовлятися з нею", - йдеться в статті.
Такі думки активно просувають "Польська селянська партія" і соціалісти, які вже присутні в Сеймі, а також помітні політики, такі як Януш Палікот і Януш Корвін-Мікке. На думку Логінова, вся справа в тому, що в України сформований імідж країни "контрабандистів". І так звані "помірковані україноскептики" самі побачили не дуже приємну картинку під час останньої чи першої поїздки в Україну, або ж на YouTube.
Автор пише, що показовим є ставлення до українців мешканців прикордонного Перемишля, які сусідів "не поважають". Місцеві поляки асоціюють українське суспільство з контрабандистами, нелегалами і людьми, які "втратили залишки власної гідності". Саме таких в Перемилі зустрічають кожен день на вулиці. Такі українці, перетнувши кордон, починають порушувати польске законодавство, продаючи незаконно тютюн, алкоголь і беруть гроші за перетин кордону без черги.
"Україна асоціюється у мешканців Перемишля також з прикордонниками, які навіть не скривають, як заробили на свої чудові "хатинки" і розкішні авто, на яких постійно приїжджають сюди за покупками. От, що можна почути від мешканця Перемишля, "Я підтримував Помаранчеву революцію, потім Євромайдан і щиро бажав Україні добра. Але бачу, що нічого не змінюється. Митники крали при Януковичу і крадуть зараз ще більше при Порошенку. А нова влада в Києві нічго з цим не робить. То як поважати таку країну?" – йдеться в статті.
Автор зауважує, що Перемишль – одне з найбільш бідних міст в Польші. І тисячі людей поїхали звідси на заробітки в інші регіони. Тож причина негативного ставлення до українців в іншому.
"Брак коштів і труднощі не причина не митися, не користуватися дезодорантом і погано одягатися. Дуже прикро про це говорити, але проблема зовсім не в безробітті, бідності чи контрабанді, а в неадекватній поведінці цих людей", - йдеться в статті.
Логінов пише, що таке негативне ставлення до українців поширене в прикордонній зоні. В інших регіонах Польщі справи дещо кращі. Однак, негативною тенденцією є те, що в польському суспільстві дедалі більше починають говорити про неприязнь до українців, їхню "відсталість" і "совковість". Існує явище, коли поляки їдуть на вихідні в Україну, щоб подивитися на вбогість нашої країни і самоствердитися.
Таким чином негативний обрах українців підживлюється і зростає. Теоретично влада в Києві розуміє, що потрібно боротися з поганим іміджем своєї країни за кордоном. Для цього було створене Міністерство інформації. Однак у випадку Польщі і Словаччини проблема зовсім не в російській пропаганді і її брехні про українців.
Для багатьох поляків існує дві України. Одна – це ідеали Майдану, європейські Львів і Київ, улюблена українська література, престижні польсько-українські конференції, виступи політиків. Але існує і інша – країна смердючих контрабандистів і корумпованих митників. І здається, що перша "Україна" не помічає другу.
Те, що після перетину українського кордону поляк почувається в Україні як у країні третього світу, дуже легко пояснювати війною, нестачею коштів у бюджеті, відсутністю адмінреформи, іншими зовнішніми факторами. Але насправді це не зовсім так. Саме прикордонні райони Львівської та Волинської областей, одні з небагатьох, можуть розраховувати на щедре фінансування від Євросоюзу з фонду транскордонного співробітництва "Польща - Білорусь - Україна".
Якби було бажання з боку хоча б Львівської облдержадміністрації та Львівської обласної ради, тут вже давно могла б бути ця заповітна Європа. За ці кошти вже могли б відновити тутешні сільські дороги, прокласти не один, а більше десятка велодоріг, розвинути агротуризм, відкрити в Шегинях пункт прокату велосипедів. Можна було написати проекти активізації жителів прикордонних сіл, навчити їх чесно заробляти на зеленому туризмі (на який є попит у сусідній Польщі) або, знову ж слідом за Польщею, на виробництві регіональних сільськогосподарських продуктів.
Читайте більше про ставлення поляків до українців у статті Якуба Логінова для DT.ua.