В Україні не існує еліт, а людей бракує навіть на меншість, яка здатна стати авангардом, вважає головна редакторка «Дзеркала тижня» Юлія Мостова.
«Еліта – це не сукупність посад та крісел, владних або в Майбахах та Рендж Роверах. Це сукупність людей, які мають високий професійний рівень, є спільно ціннісними у своїй більшості», - стверджує Мостова.
Ці люди повинні брати на себе відповідальність і вести за собою, а не йти за соціологією та легкозмінюваними суспільними настроями, можуть ставити великі завдання перед політичною нацією і є хранителями національних цінностей.
«Ми, на мою думку, сьогодні цього в країні не маємо», - наголосила журналістка під час дискусії в інтелектуально-дискусійному клубі Editor’s club, заснованому «Українською правдою» спільно із CEO Club.
І проблема не лише в наявності «опудала» влади. Українці тривалий час не мали власної держави, і прошарок людей, який бере на себе відповідальність за перспективи країни, не сформувався.
«Нам сторіччями не вдавалось вибороти право (на державу), хоча люди клали за це життя», - зазначає Юлія Мостова.
Розпорошеність виживання під чужими владами врешті-решт привела до атомізації суспільства. Одним з її наслідків є майже 400 партій і майже півтори тисячі організацій ветеранів АТО.
Попри те, що криза еліт зараз є в усьому демократичному світі, в Україні вона посилюється «родовою травмою», вважає журналістка.
«В нас є родова травма – розрізненість, і не «моя хата скраю», а «моя хата в центрі». А що за межами цієї хати, більшості насправді начхати. У нас є ще одне ускладнення: у нас риба не тільки гниє з голови, у нас вона тупіє з голови», - додає вона.
На її думку, на сьогодні еліта в будь-якій класичній формі в нашій країні не сформована. Не тільки тому, що знижується фах людей, які приймають відповідальні рішення в нашій країні, а тому що моральних авторитетів поза своєю бульбашкою в країні майже не залишилось. Старі Школи втрачені, а нові формуються надто повільно.
«Ми знаходимось у тому стані, коли нам не те що для еліти не вистачає людей. Їх не вистачає на меншість, яка здатна стати авангардом. Насамперед через кровотечу: дуже багато українців, які думають і діють, їдуть з країни. А ті, що лишаються, пересварились між собою, і цінностей нам уже не вистачає, щоб об’єднатись, бо, як сказала Севгіль (головна редакторка УП Севгіль Мусаєва – ред.), ми всі в ярликах», - підкреслює Мостова.
На думку журналістки, великою проблемою є те, що за деревами власних амбіцій губиться ліс проблем держави і суспільства.
Кожного дня Україна стає на кілька вчених менш розумною, майстровитих чоловіків більш безпомічною, активних бізнесменів менш ініціативною, тямущих медиків менш захищеною, найліпших випускників менш перспективною, чуйних жалісливих жінок більш занедбаною…
Чому? Скільки їх іще сидить на валізах? Що це за люди? Які їхні погляди? Які цінності? На який термін вони готові виїхати? Від кого? Куди? А чи все зробили, щоб не їхати? Читайте у спецпроєкті ZN.UA «Кровотеча».