Кримінальний Кодекс України досі не адаптований до російсько-української війни, а тому, за тяжкі військові злочини Україна переслідує злочинців як за звичайний кримінал. При цьому за міжнародним кримінальним правом, ті ж самі злочини отримують статус міжнародних. Про це у своїй статті "Борг перед потерпілими" пише Микола Мирний.
"У правовій системі України досі немає відповідальності за злочини проти людяності, а склади воєнних злочинів прописані нечітко, поверхнево та не відповідають вимогам міжнародного права. Через це міжнародні зобов'язання України із запобігання безкарності втілені в законодавстві фрагментарно", - йдеться в статті.
Крім того, за словами заступника генпрокурора Гюндуза Мамедова, в України є можливість переслідувати людей, які скоїли воєнні злочини, лише за статею 438 ККУ ("Порушення законів та звичаїв війни"). Однак винним у більшості воєнних злочинів вдається уникати відповідальності, бо у ККУ немає складу відповідного злочину.
"Така ситуація призводить до того, що слідчі відкривають кримінальні провадження за іншими статтями, наприклад, за вчинення теракту чи розбій, які не враховують контекст злочину", - зазначає Мирний.
Відповідно до статті 438 ККУ правоохоронці зареєстрували 138 кримінальних проваджень. Дев'ять справ були скеровані до суду, і лише фігуранти однієї справи отримали вирок.
"Також є проблеми із кваліфікацією зґвалтувань, адже на війні жертва сексуального насилля може боятись висловити незгоду людям зі зброєю. Окрім цього, кримінальне право вимагає від слідчих обґрунтувати мету катувань як злочин проти людяності, тоді як під час війни у бойовиків такої мети може й не бути", - зазначає автор статті.
Детальніше про переслідування воєнних злочинців читайте в статті Миколи Мирного "Борг перед потерпілими" для ZN.UA.