Абсолютна більшість українців вважають найприйнятнішим варіантом мовної політики стратегічну, або ж «лагідну» українізацію. Її підтримують 81-90% громадян залежно від регіону та 83-88% всіх мовних груп, йдеться в соціологічному дослідженні Київського міжнародного інституту соціології.
Під час дослідження соціологи запропонували респондентам три умовні варіанти мовної політики та запитували про прийнятність одного із варіантів.
Стратегічна, або лагідна українізація без тиску щодо побутового використання російської мови:
- Українська мова є єдиною державною і офіційною
- Основна мова освіти – українська
- Звичайні громадяни, хто хочуть або звикли, можуть розмовляти російською мовою без тиску чи засудження
- Заохочується поступове поширення української мови без примусу.
Радикальна українізація із забороною використання російської мови і на побутовому рівні:
- Українська мова є єдиною державною і офіційною
- Основна мова освіти – українська
- Російську мову заборонено використовувати всюди, зокрема, і в побутовому / родинному / дружньому спілкуванні
Прихована русифікація:
- Українська мова є єдиною державною, але російська мова може використовуватися в офіційній сфері в регіонах, де більшість населення цього бажає
- Мова освіти в школах тощо – за вибором батьків і може бути російською
- Звичайні громадяни можуть розмовляти російською мовою без тиску чи засудження
- Заохочується поступове, без примусу, поширення української мови.
Соціологи вказують, що кожен із варіантів є в тій чи іншій мірі прийнятним для більшості населення, але є варіанти, які користуються більшою підтримкою.
Зокрема 54% українців готові схвалити варіант, який фактично є прихованою русифікацією, хоча лише 21% вважають такий варіант повністю прийнятним. Натомість такий варіант викликає опір в 39% громадян.
При цьому дещо більшу підтримку має варіант радикальної українізації – його підтримують 63% опитаних. Повністю такий варіант підтримує 33%, натомість 32% українців вважають такий варіант скоріше чи зовсім неприйнятним.
Стратегічна українізація є прийнятною для 87% українців. У тому числі повністю її підтримують 53% опитаних і ще 34% скоріше підтримують. Лише 10% респондентів відповіли, що такий варіант є скоріше чи зовсім неприйнятним для них.
Соціологи також проаналізували, який варіант має найбільше підтримки в розрізі регіонів та мови спілкування.
Варіант прихованої русифікації найбільш неприйнятний на заході країни, і має більше прихильників на сході та півдні. Відповідно він не є консенсусним для суспільства.
Водночас варіант прихованої русифікації прийнятний для тих, хто вдома спілкується переважно російською або однаковою мірою російською і українською мовами. Натомість серед тих, хто вдома спілкується українською мовою, думки розділилися порівну. Аналітики зазначають, що це сигналізує про спротив т прихованій русифікації у найбілшій мовній групі українців.
Варіант радикальної українізації має зворотну тенденцію – його радше підтримує населення заходу і центру країни, але на півдні є відчутний опір, а на сході більшість вважають його неприйнятним. Серед мовних груп цей варіант готові схвалити більшість тих, хто вдома спілкується українською мовою.
Нагадаємо, що згідно з опитуванням Центру Разумкова, українську мову рідною зараз в Україні вважають 78% опитаних, а ще 13% кажуть, що однаковою мірою є для них рідними є і українська, і російська. Частка тих, хто вважає рідною російську мову, в Україні зменшилась до 6%.
Київський міжнародний інститут соціології проводив соціологічне опитування 2-14 вересня 2025 року методом телефонних інтерв’ю серед 2012 респондентів, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України, водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.
Формально за звичайних обставин статистична похибка вибірки з таким обсягом опитаних не перевищує 2,9%. Кожний мирний план оцінили близько 666-675 респондентів, що дає похибку не більше 5,1%.