Недооцінити Валерія Залужного дуже легко. Коли він не в формі, генерал віддає перевагу футболкам і шортам, які пасують його легкому почуттю гумору. Коли в кінці липня 2021 року він почув від своїх помічників, що президент Володимир Зеленський збирається поставити його на чолі Збройних сил, Залужний був шокований і відповів лише: «Що ви маєте на увазі?».
В першому за час після початку вторгнення Росії інтерв’ю для журналу TIME Залужний розповів, що, усвідомивши своє майбутнє призначення на посаду Головнокомандувача ЗСУ, він почувався так, ніби його вдарили «не просто нижче пояса, а просто відправили в нокаут». Однак, коли історія війни в Україні буде написана, Залужний, швидше за все, буде займати в ній важливу роль. Він був одним з тих, хто витратив роки на перетворення української армії зі старої радянської в сучасну бойову силу. Загартований роками битв проти Росії на сході, Залужний належить до нового покоління українських лідерів, які навчилися бути гнучкими і делегувати рішення командирам на місцях. Його наполеглива підготовка напередодні вторгнення і розумна тактика бою на ранніх етапах війни допомогла Україні відбити російський натиск.
«Залужний виявився саме тим військовим розумом, який був потрібний країні. Його лідерство дозволило ЗСУ швидко пристосуватися і перейняти ініціативу на полі бою проти росіян», - сказав голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал МАрк Міллі.
Ця ініціатива тепер стала ключовим поворотом на користь України. TIME нагадує про блискавичну операцію з визволення майже всієї Харківської області, яка застала армію Росії зненацька і змусила її відступати. Несподівані перемоги відбулися в критичний момент затяжної війни на виснаження. Економічний тиск в Європі й інших регіонах світу почав роздмухувати сумніви, що Україна зможе вистояти в довготривалій війні. Потужний розгром сколихнув Москву, змусивши кремлівських пропагандистів визнати невдачу і посилити політичний і військовий тиск на Владіміра Путіна. 21 вересня від відреагував тим, що почав першу з часів Другої світової війни масову мобілізацію в Росії, щоб відправити на війну ще 300 тисяч громадян.
Українські і американські чиновники переконані, що війна буде довшою і кривавішою, ніж більшість собі уявляє. Путін продемонстрував, що він готовий принести в жертву ще більше солдатів і скоїти ще більше звірств, щоб виснажити суперника. Тож потужний український наступ може бути переломним моментом, але не вирішальним ударом.
«Озираючись, ми розглядаємо ці події як Битву за Мідвей», - сказав бойовий ветеран Армії США і виконавчий директор у Військовій академії Вест-Пойнт Ден Райс, який виступає спеціальним радником Залужного. Битва за Мідвей була переломною сутичкою в 1942 році, після якої Друга світова війна тривала ще три роки.
TIME зауважує, що Залужний - один з багатьох українців, відповідальних за прогрес і успіхи чисельно меншої армії України. Серед інших ключових діячів - генерал Олександр Сирський, який командував обороною Києва, а нещодавно - операцією на Харківщині, а також голова Головного управління розвідки Кирило Буданов. Але Залужний став лицем української оборони, поступаючись тільки президенту Зеленському. Видання пише про популярність Головнокомандувача ЗСУ. Його фото часто поширюють в соціальних мережах. Численні сторінки в мережі присвячені йому.
«Коли Залужний заходить в темну кімнату, він не вмикає світло, він вимикає темряву», - жартують про генерала в TikTok.
Важко передбачити траєкторію війни чи яку роль зіграє Залужний зрештою. Але, напевне, вперше з’явилося відчуття, що армія, якою він командує, може здобути перемогу. Залужний пройшов довгий кар’єрний шлях від командира взводу після анексії Криму в 2014 році. За час своєї служби він заохочував молодших офіцерів вчитися швидко ухвалювати рішення на місцях. На відміну від армії Росії, сержанти не стають «цапами відбувайлами». Їхня мета - створити конвеєр військових талантів, говорив Залужний в інтерв’ю у 2020 році.
«Шляху назад до армії зразка 2013 року немає», - сказав він.
TIME пише, що Залужний також поважає інститути російських опонентів. У своєму кабінеті він зберігає роботи старшого на 17 років генерала Валерія Гєрасівмова, голови Збройних сил РФ.
«Я виріс на російській доктрині і досі думаю, що воєнна наука вся знаходиться в Росії. Я вчився в Гєрасімова, читав все, що він хоч колись написав. Він один з найрозумніших людей. І мої очікування від нього були дуже високі», - визнав Залужний.
На відміну від Зеленського, який скептично ставився до даних розвідки про неминучість широкомасштабного вторгнення Росії, Залужний належав до табору українських офіцерів, які вважали російський напад питанням часу. Через лічені тижні після свого призначення на посаду він почав втілювати ключові зміни. Офіцерам дозволили стріляти у відповідь «з будь-якої доступної зброї», якщо вони будуть атаковані, без необхідності отримувати дозвіл від вищого командування.
«Нам потрібно відбити у них бажання атакувати, а також показати свої зуби», - пояснив Залужний.
На початку лютого тиск його посади почав проявлятися. Амбітні військові навчання за участі тисяч українських військових стали розчаруванням. Симуляція російських атак викрила тріщини в українській обороні. Залужний вважав, що навчання грали центральну роль в її оборонній стратегії. Але командири не поставилися до них достатньо серйозно.
«Я кричав цілу годину. Просто зірвався», - пригадав він.
Чоловіки, які сиділи з ним за столом тоді, були старшими і більш досвідченими військовими, ніж Залужний, репутація якого говорила, що він не той, хто може зірватися.
«Я пояснив їм, що якщо вони не зроблять все як слід, це буде коштувати нам не лише життя, а й країни», - сказав він.
Після того випадку генерали почали серйозну підготовку. Вони перемістили і замаскували військову техніку, вивели війська і зброю з баз і відправили в інші місця по всій країні. Це стосувалося літаків, танків, бронемашин, а також систем ППО, які дуже скоро знадобилися Україні для захисту свого неба.
«Запах війни неможливо сплутати ні з чим. А він тоді вже був у повітрі», - сказав Залужний, відмовившись розкривати деталі своєї стратегії. Він лише додав, що боявся втратити елемент несподіванки.
«Нам було потрібно, щоб ворог думав, що ми все ще сидимо на наших базах, куримо бур’ян, дивимось телевізор і сидимо в Facebook», - додав він.
Коли війна почалася, Міллі був здивований тим, що Україна так успішно обороняється. Він запитав Залужного, чи не планує він евакуацію на безпечну територію.
«Я сказав, що не розумію його. Для мене війна почалася в 2014 році… Я не втік тоді, і не збираюся тікати зараз», - пригадав український генерал.
Сам Залужний теж був здивований російськими грубими помилками. Коли ворог зіштовхнувся з сильним опором або втратив канали забезпечення, він не відступив і не змінив свої підходи.
«Вони просто гнали своїх солдатів на бійню, а отже обрали сценарій, який мені найкраще підходив», - пояснив Головнокомандувач ЗСУ.
Український наступ на півдні просувається повільно. З наближенням зими Києву потрібно подбати про свої перевантажені сили. Крім того, є фактори, які Україна не контролює. Енергетична криза може скоротити західну військову підтримку. Росія вже скоротила поставки в Європу з 40% до 9%. З свого боку Залужний готується до довготривалої і виснажливої боротьби.
«Знаючи те, що я знаю про росіян, наша перемога не буде остаточною. Наша перемога буде можливістю перепочити і підготуватися до наступної війни», - сказав він.