Військовий журналіст Олексій Кашпоровський, який сьогодні служить в лавах ЗСУ, розповів, що побачили захисники з 81 окремої аеромобільної бригади, коли деокупували селище Богородицьке у Луганській області. У себе на сторінці в Фейсбук він також опублікував фото звідти.
"Росіяни так тікали, що залишили по собі навіть недоварені макарони на плиті. І купу зброї і боєприпасів. І гівно. Гори гівна. Вони гадили всюди - в школі, де жили, в будинках і навіть в церкві місцевого монастиря. Тут вони влаштували сральню просто за вівтарем. У самому селі, за яке йшли запеклі бої, хлопці знайшли тіла наших бійців - без голів і без взуття. І півдесятка тіл убитих мирних жителів", - розповів журналіст.
Після того, як село звільнили, звідти виїхали усі мешканці, які вижили під час окупації. Винятком стали лише 60-річний Микола і його 93-річна мати Ніна Іллівна. Її старшого сина росіяни розстріляли разом з його дружиною, хоронити їх довелося за будинком.
Ніна Іллівна разом з Миколою зараз живуть в маленькому сарайчику - усі будинки зруйновані. З господарки у них залишилося лише два гуся.
Микола розповів згодом, що готувався до зустрічі з окупантами - сам ставив розтяжки, а потім сам їх і знімав.
"Я - патріот, розумієш? Тут моя земля, тут! А ці під*раси прийшли, і брата застрелили... Якби не мама лежача, я б сам до них з гранатою...",- сказав чоловік.
Кашпоровський розповідає, що база окупантів знаходилася на території зруйнованого монастиря. Там вони зробили склад з боєприпасами, який підпалили, коли тікали. Але склад не вибухнув.
"З самої церкви росіяни вкрали ікони. І осбоср*ли все, що тільки можна. За царськими воротами просто влаштували туалет. Так само обгиджена і школа, де розміщувалися російські підрозділи. Залишки їжі, порнографія, кинута зброя і амуніція - це місце швидше нагадує якийсь табір бомжів. У кутку бійці "втарой армії світу" влаштували "місце кохання" - кілька матраців на підлозі, крем для рук і російські порнографічні журнали. Думав, таке вже років двадцять ніхто не друкує", - розповів журналіст.
З Харківської області росіяни тікали, як тільки могли: на крадених велосипедах, переодягнені, видаючи себе за місцевих. Через кілька годин після того, як українська армія почала наступати в напрямку села Залізничне, сотні російських солдатів, які базувалися там, вже поїхали геть. Але що вони залишили після себе? Детальніше - у матеріалі Washington Post "У звільнені міста Харківщини повертається надія на мирне життя, поки слідчі збирають рештки розстріляних".