Війська Росії, які намагаються захопити Бахмут, завдають удари по українських захисниках з трьох сторін. Це найдовша і одна з найбільш кривавих битв з початку російсько-української війни.
Українська влада наполягає, що продовжить робити спроби зберегти контроль над містом. Хоча українська армія тут втрачає 100-200 людей щодня. Дехто вже каже, що причина більше політична і символічна, ніж практична. Відступ з Бахмута зараз, після того, як так багато солдатів загинули, захищаючи його, буде дуже тяжкою реальністю, щоб її прийняти, - пише The Guardian.
Президент України Володимир Зеленський сказав CNN, що відступ з Бахмута відкриє для Росії шлях до інших міст - Костянтинівки і Краматорська.
«Але солдати на місцях і західні аналітики вважають інакше. Велика кількість смертей вважається однією з причин, чому українське керівництво не хоче здаватися. І це ж причина, чому варто відступити», - йдеться в статті.
«На мою думку, це політика. Вже готові позиції, на які можна відступити. Причина, чому цього досі не сталося, - це політична річ», - сказав заступник командира батальйону на ім’я Андрій, стоячи поруч з радянським БТР, який ремонтували.
На другий тиждень лютого з’явилися фото підірваного мосту на шляху з Бахмуту. Цей міст був на території, яку контролюють українські сили. Тож з’явилися припущення, що Київ готується відступити з міста. Військові аналітики кажуть, що логічне місце для лінії оборони лежить далеко від Костянтинівки і Краматорська. Однак, після переходу сюди українських солдатів більше б не обстрілювали з трьох боків одночасно. Інститут дослілдження війни (ISW) преконаний, що навіть після окупації Бахмута у російських сил не буде «можливостей, щоб скористатися тактичним захопленням міста».
Західні чиновники підрахували, що Росія в бою за Бахмут втратила 20-30 тисяч солдатів. Але попри це українські втрати можуть сильно повнливати на успіх подальших українських операцій. Аналітики в Москві, пов’язані з Міноборони РФ, стверджують, що в Бахмуті було вбито 6-8 тисяч російських солдатів. Більшість з них - нещодавно мобілізовані. Втім, вони визнали, що ця цифра може бути не точною. Оскільки бої здебільшого вели найманці «Вагнера», які часто не забирають тіла своїх загиблих. Крім того, серед найманців багато завербованих в’язнів, яких не реєструють належним чином.
The Guardian пише, що точна кількість українських втрат в Бахмуті не відома, оскільки Київ не розкриває таку інформацію. Втім, українські солдати описують дуже тяжку картинку. Один з командирів на ім’я Володимир Назаренко в ефірі українського телебачення назвав ситуацію «справжнім пеклом». Голова РНБО України Олексій Данілов сказав, що на одного загиблого українського солдата припадає сім російських. При цьому він стверджує, що за день українські сили знищують більше тисячі ворогів.
«Перевірити цифри Данілова неможливо. Втім, все вказує на те, що українські втрати високі і становлять приблизно 100-200 людей на день», - пише видання.
«Проблема в тому, що у росіян дуже багато людей. Ви відправляєте безпілотник і бачите, що в одному місці у них п’ять солдатів. Ви завдаєте удар, а на їхнє місце приходить ще 20», - сказав польовий український командир на ім’я Володимир.
Міноборони Великої Британії застерігає, що Бахмут «під дедалі більшим тиском». І маршрути забезпечення для українських сил в місті стають все більш обмеженими. Однак, український командир Володимир Назаренко відкидає ідею про відступ з Бахмута. Він вважає, що це було б аморально після такої великої кількості втрат.
«Що, просто отак здатися? Два дні тому я повернувся з 5 людьми з 20 включно зі мною. Якщо ми це зробимо, ми так можемо просто всю країну віддати», - сказав Назаренко.
Під час несподіваного візиту в Бахмут на початку лютого Зеленський назвав місто «фортецею». Однак, зважаючи на значні українські втрати в місті, дехто вважає вперту оборону міста стратегічною помилкою, яка може нашкодити надіям України на проведення успішного контрнаступу навесні.
Неназваний команидр, який очолює підрозділ в районі поблизу Бахмута, сказав, що Україна використовує «надто багато наступального потенціалу», який буде потрібен, коли земля підсохне і затвердне, а обидві сторони зможуть використовувати важку техніку.
«Сподіваюся, коли ми озирнемося назад на історію, ми зрозуміємо, чому так було зроблено, що був план або стратегія», - сказав командир на ім’я Андрій.