Серед прихильників України панує майже ейфорія на тлі того, як українська армія дає відсіч військам Росії. Але правда в тому, що Україну чекає ще довгий шлях, перш ніж вона зможе досягти прийнятного результату цієї війни.
Чим ближчою буде здаватися перемога, тим важче буде Києву, - пише на сторінках The Guardian експерт Chatham House Кайр Джайлс. Проблема не лише в тому, що значна частина території України під російським контролем. І ЗСУ ще доведеться битися, щоб зменшити страждання українців, які опинилися під режимом військової окупації. Але є також політичний і економічний аспекти війни, які часто лишалися поза увагою в розгляді щоденних тактичних деталей російських військових катастроф, які нерідно Москва сама собі завдавала.
Економічний вплив війни зараз привертає дедалі більшу увагу і не лише через те, що російські ракети знищують українську цивільну інфраструктуру. Російська блокада експорту України відчутна на глобальному рівні. Українські товари включно з продовольчими життєво важливі для інших регіонів. Було багато обговорень того, хто повинен профінансувати українську відбудову після війни. Але є більш гостре питання: як зберегти ключову роль України у забезпеченні світу їжею?
І російська економічна хватка на горлі представляє додатковий політичний виклик для Києва у війні, яка триває. Українська сторона вже зіштовхнулася з тиском вимог піти на поступки Москві. Цей тиск буде посилюватися з ростом економічних наслідків. Якщо Україна вийде за межі контрольних ліній, які існували до вторгнення Росії 24 лютого, звільнивши Крим, її прихильники зіштовхнуться з новими серйозними питаннями. Але це не виправдання для припущень, що Київ повинен віддати агресору частину території своєї країни, щоб Владімір Путін почувався спокійно.
Український військовий успіх продовжується. І його все більше посилює те, що західні партнери за виключенням деяких великих країн ЄС змогли подолати свою пасивність в питанні допомоги. Але всі ці успіхи, здається, лишаються продуктом військової некомпетентності Росії не менше, ніж доблесті армії України. Однак, вічно покладатися на такий стан речей не можна. Війна триває. І закінчити її до Дня перемоги, як мріяли у Москві, не вдалося. Але не виключено, що на якомусь етапі Росія може нарешті зрозуміти, як розумно використати залишки своїх солдатів і військових ресурсів.
Російський військовий коментатор і відставний полковник Міхаіл Ходарьонок привернув широку увагу, розкритикувавши стан армії Росії на державному російському телебаченні. Зараз він грає роль блазня, якому час від часу дозволяють говорити правду. Але більшість часу він продовжує повторювати офіційну брехню. Досі не відомо, чому Ходарьонку дозволяють інколи озвучувати справжні речі. Однак, ті, хто давно спостерігає за Росією, припускають, що це підготовка до спроби переглянути те, як організована армія чи війна загалом.
Крім того, в України є й інші гострі завдання, виконати які буде навіть важче, ніж вигнати російську армію з української території. Москва підрахувала, що вивезла близько мільйона українців у віддалені регіони Росії, що дуже схоже на відлуння страшних депортацій 20 століття. Війна не закінчиться, поки Україна не поверне всіх своїх людей.
І багатьох з них, швидше за все, будуть тримати в заручниках у Росії, використовуючи як важіль впливу, коли бої закінчаться. Схожим чином СРСР тримав у своїх в’язницях тисячі британців і американців після Другої світової війни, використовуючи їх як розмінну монету.
Експерт допускає, що підтримка України серед лідерів і народів ЄС може скоротитися з наближенням нової зими на тлі захмарних цін на енергоносії. Це буде великий виклик не лише для Києва, й для тих його партнерів, які розуміють, що це війна не лише за Україну. І що не можна, щоб Путін вийшов з неї, думаючи, що це якимсь чином був успіх, а не катастрофічна стратегічна помилка.