Коли Саддам Хусейн почав вторгнення в Кувейт, прем’єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер застерегла американського президента Джорджа Буша, що «зараз не час для вагань». Цілком вірогідно, що вона повторила б свої слова сьогодні, якби була жива.
Російська війна проти України триває вже четвертий місяць. А неспровокована агресія Владіміра Путіна отримала відповідь, яку мало хто вважав можливою. В першу чергу, це стосується сміливості українців, але також і реакції країн Заходу, які надають їм політичну, економічну й матеріальну допомогу, - пише The Economist.
Російська велика, але некомпетентна армія була змушена відступити з півночі країни після провалу захопити Київ. Також агресор не зміг окупувати Харків на північному сході. Але йому все ж вдалося добитися помітного успіху на Донбасі, а також на півдні України, де російські війська змогли прокласти «сухопутний міст» між окупованим Кримом і самою Росією.
Мораль України лишається обережно оптимістичною. Потік зброї з Заходу триває, а американський Конгрес схвалив пакет підтримки на 40 мільярдів доларів. Водночас, в Європі і Америці зростає переконання, що настав час для перемир’я і переговорів. Дехто вважає, що війна закінчиться раніше, якщо Владіміру Путіну запропонувати якийсь вихід, який би дозволив йому оголосити перемогу. Така пропозиція може бути емоційно переконливою. Ніхто не хоче нескінченної війни. Чим довше вона триває, тим більше людей загине і більше будинків будуть зруйновані. Затяжна війна також буде мати тяжкі наслідки для української економіки, а цінний експорт зерна з України буде заблокований. Якщо рішення дозволити Путіну «зберегти обличчя» допоможе врятувати життя, хто ж буде проти?
Однак, якщо хтось думає, що Путін готовий до миру, він вчиняє наївно. Президент України Володимир Зеленський застеріг цього тижня, що переговори лише дадуть Росії час зміцнити свої позиції й перегрупуватися (як це було в минулому), перш ніж вона знову піде в атаку. Україна все ще хоче отримати назад всі свої території, - сказав Зеленський. Він закликав країни Заходу надіслати більше кращого озброєння, щоб країна могла вигнати загарбників. Український президент також висловив стурбованість, що Захід все ще не об’єднаний у своїй підтримці України.
The Economist погоджується, що Зеленський має рацію за всіма пунктами. Світ постане перед великою небезпекою, якщо Путіна винагородять за його агресію. А дозволити йому зберегти контроль над окупованими українськими територіями - це і буде винагорода. Варто згадати лише 2014 рік. Без належної практичної допомоги Заходу Україні лишалося тільки стояти й дивитися, як Росія окуповує Крим, а потім частини Донецької і Луганської областей. За 8 років жоден з цих українських регіонів не повернувся під законний контроль Києва. Навпаки, слабка реакція лише додала Путіну впевненості. Тож він вирішив захопити ще один значно більший шматок України, яку він називає шутчним утворенням.
Якщо Захід зараз скоротить свою підтримку Зеленського і змусить його почати передчасні переговори, яким буде результат? Росія консолідує свої завоювання. Путін швидко порушить кожну свою обінцянку. А його популярність вдома зросте завдяки військовій перемозі. Власне, саме це відбувалося раніше. Рано чи пізно, Путін знову спробує відірвати ще шматок території від України або Грузії, Молдови чи котроїсь з країн Балтії.
Більше того, інші деспоти у світі можуть вирішити, що воєнні авантюри дають плоди, якщо воювати досить довго. Зіштовхнувшись з протестами вдома, вони можуть зробити ставку на перемогу у війні за кордоном, переконані, що тиск демократичного світу на них не буде тривати довго.
Україні не можна нав’язувати будь-яке рішення, на яке б вона сама не була згодна. Зеленський навряд чи залишиться на посаді, якщо він передчасно відмовиться від територій, марно намагаючись задобрити агресивного сусіда. Так само мешканці цих регіонів навряд чи так просто змиряться з російським правлінням. Вони будуть вести партизанську війну ще багато років.
Зараз ситуація на місцях досить мінлива. Відступивши з півночі і північного сходу, Росія зосередилася на наступі на Донбасі, намагаючись оточити Сєвєродонецьк і просуватися до Слов’янська і Краматорська. Не відомо, де зупиниться Путін. Але якщо його рішуче не розбити, він буде робити все можливе, щоб зруйнувати Україну. Він вважає лояльну до Заходу демократію посусідству загрозою для ізоляціоністської автократії, яку він нав’язав Росії. Путін не дозволить українцям жити мирно. Тому у них немає іншого вибору, окрім як боротися проти нього. Захід повинен допомагати їм до тих пір, поки завдання не буде виконане.