Одна з ідей, довкола якої можна об’єднувати українців – місце України в майбутньому світі, вважає головна редакторка «Дзеркала тижня» Юлія Мостова. А завданням дорослої і самостійної еліти мала б стати постановка великих завдань як в економіці, так і для суспільства.
Еліта, що дісталась Україні з часів радянської окупації, виявилась не візіонерською, а надзвичайно ефективною виконавчою, наголошує журналістка. Здатною збудувати «ДніпроГЕС», промислові гіганти «Південмаш», «Турбоатом», «Зорямашпроект», корпорацію «Антонов», але нездатною поставити таке завдання.
«Хто за 29 років тут поставив велике завдання? Не обов'язково у реальному секторі. Маленькі групи не ставлять великі завдання ані для економіки, ані для суспільства», - зазначила Юлія Мостова під час дискусії в інтелектуально-дискусійному клубі Editor’s club, заснованому «Українською правдою» спільно із CEO Club.
А це надзвичайно важливо саме зараз, коли ми «живемо на тлі переляканого світу, який розбігається поміж дерев, ховається з надією, що вовк не побачить, якщо вони будуть не у сукупності». На думку Мостової, на світ чекає парад «Брекзитів», і українцям варто замислитися над тим, як у ньому виживати.
У 2015 році «Дзеркало тижня» проводило дослідження про перспективи і причини витоку людей з України. Понад половина опитаних – 58% – зазначили, що для них важливішим є твердження, що Україна є землею їх батьків, і лише 28% – що землею їх дітей. Ще для 10% респондентів країна є просто місцем проживання.
«Питання не у тому, як сказала одна людина, «какая разница». А в тому, що одна з ідей, навколо якої можна об’єднуватись, – це майбутнє. І цим треба заражати суспільство, інакше ми перетворимось на те, чим сьогодні майже стали – складом донорських органів. Люди, ліс, надра, вода, земля, території...», - підкреслює журналістка.
На її думку, на жаль, зараз наша країна є саме такою системою: «Зараз ми є системою донорських органів. Ми не організм, який може себе захистити або кудись свідомо рухатись. І байдуже, хто жере наш суверенітет – Сполучені Штати чи Росія. У нас його справді стає все менше».
Кожного дня Україна стає на кілька вчених менш розумною, майстровитих чоловіків більш безпомічною, активних бізнесменів менш ініціативною, тямущих медиків менш захищеною, найліпших випускників менш перспективною, чуйних жалісливих жінок більш занедбаною…
Чому? Скільки їх іще сидить на валізах? Що це за люди? Які їхні погляди? Які цінності? На який термін вони готові виїхати? Від кого? Куди? А чи все зробили, щоб не їхати? Читайте у спецпроєкті ZN.UA «Кровотеча».