У публічному просторі суддів-викривачів або відомих порядністю суддів не так багато. Натомість регулярно з'являються скандальні історії на кшталт плівок голови ОАСК Дмитра Вовка чи абсурдних рішень Баришівського суду. Як суддівській системі повернути довіру, ZN.UA розповіла полтавська суддя Лариса Гольник.
"Звільненнями, це однозначно. Якщо суддя каже неправду, чи може він бути суддею? Мені здається, що ні, апріорі. Бо мала брехня потім стає великою неправдою. І тоді постає запитання: а судді хто? А суд над суддями – це Вища рада правосуддя. То перш за все вони мають бути доброчесними", - зазначає вона.
Гольник каже, що завдяки громадянському суспільству, спілкуючись із його представниками, навчаючись у них, зрозуміла, наскільки важливо те, як людина уявляє собі світ.
"Люди мають виконувати свою роботу від світоглядних принципів, а не від хапального рефлексу. Я пам'ятаю, хтось писав, що йде у ВРП, тому що там висока зарплата. Не так має бути. Тож допомогти може зміна оцього ставлення до роботи та суттєве оновлення", - каже суддя.
На її думку, Вища рада правосуддя повинна якнайшвидше оновитися, а до її складу увійти доброчесні та незаангажовані фахівці.
"Я була присутня на тому засіданні Вищої ради правосуддя, де слухалося питання відсторонення судді Вовка та його колег. І це серйозне питання до Вищої ради правосуддя – чому не відсторонили. Для всіх очевидно, що повинні були. І якраз отакі приклади свідчать про те, що треба впровадити єдину дисциплінарну практику. Бо виходить, що до одного судді застосовується звільнення за таке, а за аналогічної ситуації до іншого судді – ні. Це вибіркове ставлення. Його треба усунути", - наголошує співрозмовниця.
Вища рада правосуддя – це суд над суддями. Вона як притягає до дисциплінарної відповідальності, так і повинна захищати суддю, який проявив незалежність.
Гольник наводить приклад суддя Сергія Дячука, який слухав справу Майдану (про масове вбивство громадян на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року), після того як відпустили беркутівців на обмін, написав до ВРП, що з боку Генеральної прокуратури фактично був вчинений тиск на суд.
"У таких випадках треба суддю захищати, бо незалежну позицію судді потрібно підтримувати. Можна й інші приклади згадувати, коли доброчесних суддів притягали до дисциплінарної відповідальності. Наприклад, суддю Віталія Радченка (Галицький районний суд Львова) – за надання дозволу на обшук у судді Вовка. Не припиняються переслідування й судді Віктора Фоміна (Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області), який налаштував проти себе багатьох можновладців під час відрядження до Солом'янського райсуду Києва", - перераховує Гольник.
Вона вважає, що ВРП повинна якнайшвидше бути перезавантаженою й докорінно оновитися. Туди мають входити люди з прогресивними поглядами та моральними якостями. Треба створити фільтри, щоб туди проходили люди, яким довіряли б.
З огляду на це, Лариса Гольник навела власне бачення суддівської доброчесності.
"Для мене суддівська доброчесність – це коли слова і справи не відрізняються. Бо ми досить часто чуємо гарні слова, а потім вони не підкріплюються справами. Коли людина каже про дотримання законів, а в той же час дуже легко їх порушує. Коли карає водіїв, які в стані алкогольного сп'яніння сідають за кермо, а сама здатна сісти за кермо в такому стані. Коли для людини існує закон, вона його дотримується. Буде вона на посаді судді чи на будь-якій іншій посаді, вона так само чинитиме. Це має бути сутністю цієї людини", - пояснює вона.
Крім дотримання закону і моральних засад, важливе поняття чесності: "Інколи мені докоряють: у ситуації, де можна трошки перебільшити, ти применшуєш. В юриспруденції дуже важлива об'єктивність, тому я не можу, знаєте, переходити оцю межу".
Як просувається розслідування нападу, як забезпечити безпеку викривачів-суддів, які готові публічно відстоювати свою позицію, та які зміни необхідні для успішної судової реформи, читайте в інтерв'ю Надії Сухої із Ларисою Гольник у ZN.UA.