UA / RU
Підтримати ZN.ua

Суд відмовився вивчати докази про мережу фіктивних компаній Мартиненка

Не врахування цих доказів не дає повної картини причетності Миколи Мартиненка до масштабних розкрадань.

Шевченківський районний суд Києва відмовився зачитувати зміст документів з флешки, вилученої під час обшуку в бізнес-партнера колишнього депутата Миколи Мартиненка Ігоря Керезя. Судді Лідія Щебуняєва, Олена Мєлєшак та Володимир Бугіль зазначили, що ці документи начебто вже досліджувалися ними раніше. Водночас в Центрі протидії корупції зазначили, що це не правда. При цьому документи на носії мали підтвердити причетність Мартиненка до розкрадання коштів.

"Раніше прокурори зазначали, що на флешці Керезя наявні докази володіння Мартиненком цілою мережею фіктивних компаній, за допомогою яких відмивали кошти та здійснювали платежі на користь родини та оточення екс-нардепа", - прокоментувала юрист Центру протидії корупції Олена Щербан.

Раніше прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури лише озвучували наявність флешки з документами, вилученої в Ігоря Керезя, в одному із томів справи. Однак зміст цих документів досі не озвучувався. Іншими словами, прокурори лише сказали, що така флешка є і що на ній міститься, але не зачитували самі документи з неї.

Після тривалих суперечок судді таки відмовилися досліджувати зміст документів, але вже посилаючись на те, відповідні томи не взяли собою до зали засідань. У ЦПК зазначили, що недослідження цих доказів спотворює розуміння обставин справи і ролі Миколи Мартиненка, а також є порушенням процесу та підставою для оскарження вироку в майбутньому.

Зокрема не зачитані документи проливають світло на ряд важливих обставин. Як стало відомо під час судового процесу, відкати з тендерів державного підприємства НАЕК "Енергоатом" надходили на рахунок компанії "Bradcrest Investment", кінцевим власником якої є Микола Мартиненка. Згодом ці кошти розпорошували між іншими компаніями екс-депутата та використовували в його інтересах, що і доводять матеріали з флешки Керезя.

Зокрема мова йде про белізькі компанії "Macross Investment Ltd", "Kenson Trading Limited", а також інші. Швейцарські банки встановили, що Микола Мартиненко є бенефіціаром (кінцевим власником) цих компаній також.

"Відмова суду зачитувати такі незручні документи, на яких світиться прізвище Миколи Мартиненка є нічим іншим як фактичною капітуляцією правосуддя перед корупційною системою", - зазначила Олена Щербан.

Адвокати Мартиненка у свою чергу заявили про неповний переклад матеріалів чи відсутність печаток, що вже не раз спростовували прокурори САП. Раніше прокурори неодноразово пояснювали, що всі ключові документи у справі мають відповідні переклади. Без перекладу залишилися матеріали, що не несуть в собі доказової інформації, але мали бути долучені до справи, відповідно до процесу.

Зазначимо, що Ігор Керезь - партнер по бізнесу Миколи Мартиненка та Давида Жванії, який до 2007 року управляв їхнім спільним бізнесом. Він також є колишнім акціонером та головою Наглядової Ради публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", яке фактично належало Мартиненку. "Діамантбанк" використовували в схемі відмивання коштів Мартиненком та його спільниками. Загалом через організовані на двох державних підприємствах схеми розікрали майже 700 млн грн.

Наступне судове засідання у справі призначено на 28 січня о 09:00.

Нагадаємо, 20 квітня 2017 року детективи Національного антикорупційного бюро (НАБУ) затримали екс-депутата від фракції "Народний фронт" Миколу Мартиненка. 22 квітня Солом'янський районний суд Києва відмовив в арешті Мартиненка та відпустив його на поруки народних депутатів.

У травні минулого року САП скерувала до суд справу Миколи Мартиненка і групи осіб. Їм інкримінують ч. 5 статті 191, ч. 3 статті 209 (легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом), ч. 1 статті 255 (створення злочинної організації) КК України.

Мартиненку звинувачуютьу заволодінні коштами ДП "НАЕК "Енергоатом" при укладенні та виконанні контрактів на постачання чеського обладнання на загальну суму 6,7 млн євро. І заволодіння коштами ДП "СхідГЗК" у розмірі 17,28 млн доларів шляхом купівлі-продажу уранового концентрату через австрійську компанію-посередника (так звану "прокладку").