Масштабний контрнаступ України в Харківській області з 6 по 11 вересня, як припускають в Інституті дослідження війни, шокував Путіна. Тоді він зрозумів, що йому потрібно було віддати наказ про призов у запас.
Коли оголосив часткову мобілізацію невдовзі після українського контрнаступу, ймовірно, він зрозумів, що нерегулярних формувань добровольців недостатньо для захисту російських позицій чи проведення успішних наступальних операцій.
Підрозділи БАРС (Боевого армейского резерва страны, їх мобілізували таємно – ред.), наприклад, відповідали за утримання нової лінії фронту в Кремінні після втрати позицій в Ізюмі, і Кремль негайно посилив ці позиції щойно мобілізованим персоналом.
Bloomberg повідомляв, що Путін навіть консультувався з афілійованими з Кремлем військовими оглядачами щодо ситуації на місці. Ймовірно, останні висловлювали стурбованість здатністю добровольчих сил утримувати лінію фронту.
Путін, судячи з усього, визнав, що примусовий призов у резерв не зможе своєчасно усунути розрив між потребами російських сил і наявною живою силою, і тому дав так званій групі "Вагнера" (представників якої лише вчора поменшало на 200 солдат) простір для розширення вербування ув'язнених і проведення ними своїх операцій на лінії фронту до масового прибуття мобілізованих.