Той, хто встиг заявити про "велику моральну перемогу" - духу над кесарем, Лаври над Банковою, "ідеального ченця" Онуфрія над "ватажком хунти" Порошенко, - боюся, дещо перебільшив. Навіть якщо це перемога, вона може виявитися пірровою. Розбрід і хитання в УПЦ МП після цієї історії лише посиляться. І якщо Вселенський патріарх ще трохи почекає, Москва сама все зробить.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Катерина Щоткіна. На її думку, свідченням розброду і хитань може служити сама манера скликання "Собору": обманювати своїх - це жест відчаю.
"Невдоволення впертою позицією керівництва "єдиної помісної" багатьох у церкві дратує. УПЦ МП досить неоднорідна всередині себе - значно більш неоднорідна, ніж будь-яка інша традиційна конфесія в Україні, - і останні події парафіянами, священиками, монахами і навіть єпископами (переважно молодими) розцінювалися неоднозначно, - відзначає оглядач. - У молодої генерації священнослужителів немає ностальгії за СРСР, їх зв'язки з російським православ'ям напівпрозорі і вони бачать, що політика тих, хто був висвячений у рабстві" (ще не тільки не вимер - навіть на пенсію не пішов), м'яко кажучи, не ідеальна. Розмивання позицій почалося після того, як Вселенський патріарх зняв анафему з "розкольників", а рішення Собору про приєднання до московського розколу може призвести і до внутрішнього розколу в українському філіалі".
Детальніше про підсумки демаршу представників УПЦ МП читайте в матеріалі Катерини Щоткіної "Прозасідалися. Як єпископи УПЦ МП знову "не встали"" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".