В окупованому Криму на вивчення української та кримськотатарської мов в школах передбачені одна-дві години в тиждень.
Про це повідомляють "Новости Крыма" з посиланням на першого заступника міністра освіти, науки і молоді в російському уряді Криму Наталю Журбу.
"У цьому навчальному плані, який нам направило федеральне міністерство освіти, виділені лише один-дві години, які можна розділити на вивчення кримськотатарського або української мови", - зазначила вона.
Введення обов'язкового вивчення, за словами Журби, в освітніх установах Криму одного або двох державних мов, крім російської, можливо тільки за рахунок розподілу годин, відведених на вивчення російської мови.
За словами чиновниці, це неприпустимо, так як учням недостатньо виділених годин російської мови для успішної підготовки до здачі Єдиного державного іспиту.
У Криму "Конституції Республіки Крим" (ст. 10) декларуються три державних мови - кримськотатарською, російською та українською.
При цьому керівник управління з питань освіти кримськотатарською мовою Меджлісу кримськотатарського народу Еміне Авамілєва заявила, що кримських татар позбавляють можливості вчити рідну мову на півострові.
Громадські активісти також заявляли, що після анексії Криму в школах спостерігається нерівномірний розподіл годин на вивчення державних мов: російською мовою виділяється 5, а при шестиденному системи навчання - 6 годин на тиждень, кримськотатарська та українська мови викладаються в якості факультативу або взагалі не вивчаються.
Викладачі української в Криму перестали бути затребуваними і змушені самостійно шукати інший спосіб заробітку, або за свій рахунок переучуватися на іншу спеціальність, повідомляв у липні 2014 року "Центру журналістських розслідувань".
З появою "зелених чоловічків", пише Олег Охредько у статті для DT.UA "Окупована освіта" відбулася зміна і в освітньому просторі Криму. Практично з самого початку окупації ланка управління освітою на півострові не тільки зайняла позицію очікування, але і активно включилося в процес "повернення в Росію". Ті ж процеси відбувалися і в навчальних закладах, - більшість педагогів сподівалися на зміни, плекаючи надію на підвищення оплати й поліпшення умов праці.