В Україні стан нинішньої пенітенціарної системи не можна назвати навіть задовільним, при чому на кожному з етапів – від затримання особи до відбування покарання, пише у своїй статті для ZN.UA заступник генпрокурора Гюндуз Мамедов. За його словами, пенітенціарна система не виконує свої функції.
Зокрема, в Україні пенітенціарна система не виховує злочинців, не змінює їхнє прокримінальне мислення і не надто інтегрує засуджених у життя в суспільстві, пише автор. Українська система, навпаки, "змушує підлаштовуватися під особливі, специфічні, іноді й нелюдські умови "життя", хочеш-не хочеш сприяє стати частиною субкультури і порушувати правила".
Прокурор звернув увагу на те, що в Україні досі діє принцип каральної системи радянських часів, коли честь та гідність засуджених принижують в обов'язковому порядку, права людини порушуються систематично, та має місце жорстоке поводження із в'язнями. При цьому у суспільстві до колишніх засуджених також ставляться не дуже толерантно.
"Наразі в Україні понад 52 тис. ув'язнених і засуджених, що перебувають у 121 установі виконання покарань (УВП) та слідчих ізоляторах. Наша країна входить у трійку "лідерів" за кількістю скарг до Європейського суду з прав людини на умови тримання у в'язницях. Із майже 60 тис. судових справ, які чекають рішення, приблизно 15% - проти України", - зазначив Мамедов.
Прокуратура у всіх регіонах України фіксує випадки грубих порушень прав людини. При цьому у більшості будівель установ виконання покарань та слідчих ізоляторів необхідно провести ремонт, адже вони не відповідають правилам санітарії та гігієни. Деякі ж будівлі взагалі побудовані понад 100 років тому.
Прокурор зазначає, що в кожному СІЗО переповнені камери у зв'язку з чим ув'язненя сплять або по черзі, або на підлозі. За словами Мамедва, у слідчих ізоляторах часто можна побачити плісняву н стінах та тарганів, там немає достатнього притоку повітря, а іноді навіть відсутня постільна білизна. Автор додає, що за європейськими стандартами такі умови, переважно, прирівнюються до нелюдського поводження або катування.
"Нагадаю, що в СІЗО закриті люди, які перебувають під слідством, тобто їхню вину не доведено судом, і не виключено, що когось із них визнають невинним. Однак в умовах, у яких їх тримають, важко зберегти бодай якусь гідність та самоповагу", - зазначає Мамедов.
Ще однією проблемою є нестача лікарів. Тому засуджені тривалий час не надають медичну допомогу в повному обсязі.
"Майже 20% осіб, офіційно зареєстрованих в Україні з ВІЛ-інфекцією та СНІД, перебувають саме в місцях позбавлення волі. Туберкульоз - такі ж показники. І це вже питання національної безпеки, адже з ними щодня контактує багато персоналу та родичі, що мають великий ризик зараження", - зазначає прокурор.
За його словами, Міністерство юстиції не раз намагалося змінити ситуацію на краще, однак відчутних змін не відбулося. Ключовим виправданням цьому прокурор називає неналежне фінансування, яке здійснюється лише на рівні трохи більше 40%.
Водночас в рамках пенітенціарної системи спостерігається неефективне та нераціональне використання державних коштів. Адже у той час, коли СІЗО заповнені вщент, велика кількість колоній є напівпустими, де на одного в'язня припадають кілька співробітників.
Окрім того, найскладнішою та найчисельнішою категорією персоналу у пенітенціарній системі є молодші інспектори. Через те, що їхня робота найменш оплачувана, тому вони більше за інших схильні до корупції. Також, за словами Мамедова, молодші інспектори найчастіше вступають у змов з ув'язненими щодо доставки заборонених предметів.
Детальніше про те, як можна вирішити наявні проблеми, читайте у статті Гюндуза Мамедова "Як зрушити з місця реформу пенітенціарної системи: план є, потрібно діяти" для ZN.UA.