"У Хартії вільної людини йдеться про потребу кожному з нас, українських громадян, докладати зусиль, щоб стати господарем.
Ці зусилля здатні зробити багато: вони можуть змінити наш життєвий лад і перелаштувати людину з настрою безпорадності на особисту відповідальність, а отже, успіх.
Фундаментальною складовою нашого мислення є ставлення до землі.
Із землею для українців пов'язані і національна, і державотворча, і господарська ідея.
У ХХ столітті земля стала метафорою і нашого відродження, і катастрофи.
Але попри потрясіння, випробування і зміни, надія на повернення світогляду господарів, які у буквальному і переносному сенсі слова відчуватимуть життєву відповідальність за рідну землю, зберігає силу.
У темі землі для українців присутні як потужні індивідуальні інтереси, так і колективні: у жодній іншій сфері поняття соціальної справедливості, рівності і солідарності не поставали для нас так гостро, як тут.
Для багатьох з нас право приватної власності на землю рівнозначне її статусу загальнонаціонального надбання. Загрози і ризики як для особистої приватної власності, так і для колективної та національної приналежності рідної землі традиційно викликають найбільший суспільний неспокій та опір.
Сучасне ставлення нашого суспільства до землі може істотно вплинути на національне майбутнє.
Сьогодні земельні і аграрні реформи в Україні нагадують масштабний довгобуд, в якому немає ані чіткого бачення, ані послідовної логіки, ані ясного завершення.
Людину загублено в цих процесах. Переважна більшість українських селян перебувають у злиденних умовах.
Ми не можемо не помічати скривдженість і реальну обмеженість свободи звичайних людей, які без засобів, захисту, освіти та елементарної поінформованості опинилися віч-на-віч не так з ринковими умовами, як насамперед із монстром державно-корупційної і бюрократичної сваволі.
Це закріпачення не під силу подолати навіть найактивнішим господарям. У селянському середовищі закономірно поширюються очікування чужої ласки, небажання самостійно працювати чи виявляти ініціативу, що значною мірою ставить під сумнів можливість розвитку середнього класу господарів.
Збайдужіння і вимушена втеча людей, які призводять до вимирання українського села, стоять поруч із спустошенням і деградацією земель, що настали внаслідок як безгосподарності, так і природніх обставин.
Фактично, і українська земля, і селянин, і дрібний фермер потребують системної реабілітації.
У справах землі в Україні переважає драматичний досвід, переповнений анахронічними управлінськими стереотипами, безгосподарністю і обманом.
Непередбачуваність ситуації і корупція, постійні зміни в регулюванні і диктат чиновників на різних рівнях підривають підприємницьку ініціативу. У просторі, де немає здорової конкуренції, переваги можуть зберегти лише найкрупніші власники.
Ініціативна група "Першого грудня" розглядає тему землі як справу виняткового значення, яку суспільство не має права нікому віддати на потаємне і сепаратне вирішення.
Земля для України - це унікальний дар, який вирізняє нас і наші можливості та відповідальність з-поміж багатьох інших народів.
Для Української держави сільське господарство є одним із стратегічних сегментів економіки та винятковим інструментом, аби досягти сталого розвитку і впливати на світове життя як важливий і добродійний його учасник.
Нам усім, громадянам України, земля дає можливість бути забезпеченими, здоровими і впевненими у собі - такими, які з твердою вірою і доброю надією творять своє майбутнє.
Це стане реальним за однієї умови: на політику, яка стосується землі, треба дивитися з точки зору довгострокового економічного зростання і формування в країні потужної середньої верстви підприємців та кваліфікованих працівників в сільській місцевості.
Цій меті підпорядковані наші підходи і бачення дій, які користуються підтримкою в багатьох середовищах і потребують подальшої суспільної відповіді:
Перше. Ми категорично стверджуємо, що в нинішній ситуації недовіри до влади, тотальної корупції, беззаконня, бідності людей, малопоінформованості селян і відсутності незалежної судової гілки проведення земельної реформи без контролю громадськості, введення ринку земель та відчуження прав на землю є неприпустимими.
Такі наміри означатимуть загрозу відвертого пограбування України.
За такої небезпеки люди матимуть право і повинні ставати на захист рідної землі і загальної національної власності.
Друге. Єдиний, справедливий і прийнятний вихід у вирішенні комплексу справ, які стосуються землі, - це стійкий загальнонаціональний консенсус, що повинен бути досягнутий звичайними громадянами, а не лише державними чинниками, політикумом і бізнесом.
Громадська згода мусить отримати форму чіткого замовлення на дії для політичних сил, представлених у парламенті держави.
Третє. Нам усім потрібна масштабна домовленість про перспективу.
У справах земельного ладу треба створити умови для гармонійного співіснування великих, середніх і малих власників.
Справедлива рента для селян, підтримка фермерів, недопущення монополізації і водночас відсутність зайвого втручання держави у діяльність середнього і великого капіталу - це головна формула, яка здатна забезпечити гармонійний розвиток земельно-аграрних відносин.
Громадськість має висловити позицію стосовно таких принципових елементів реформи, як забезпечення підтримки середнього і дрібного підприємництва, ролі та функцій держави як гаранта гармонійного розвитку земельних відносин, форми залучення і доступу капіталу, а також висловити вимогу стосовно інвентаризації українських земель як передумову будь-яким діям і рішенням.
Повноцінне і грамотне здійснення земельної реформи в інтересах усіх громадян має відбуватися одночасно з реформою місцевого самоврядування та регіонального розвитку.
Україні слід готуватися до поширення субурбанізованого способу життя і поселення, а отже, держава має орієнтуватися на те, щоб сільська структура ставала зручною і комфортною для проживання людей.
Суспільство має поставити перед державною владою вимогу сформувати цілісну стратегію земельного устрою на десятиліття вперед, щоб дати фахову і далекоглядну відповідь на такі стратегічні завдання, як можлива консервація земель, біологізація ґрунтів, реалізація принципів сталого землеробства, застосування екологічних технологій виробництва і водночас нарощування сільськогосподарських потужностей.
Справжній успіх чекатиме Україну лише тоді, коли суспільство діятиме за принципом пошуку однодумців і союзників, а не ворогів і винуватців у бідах.
Задля цього ми висловлюємо ініціативу проведення національного зібрання, присвяченого землі, за участю представників фермерства і селянства, сільської інтелігенції, власників великого, середнього і малого бізнесу, фахівців галузі, а також діячів громадських та інтелектуальних середовищ.
Ми здатні порозумітися між собою і спільними силами творити добре життя в рідній державі".
Нагадаємо, ініціативна група "Першого грудня" створена у двадцяту річницю референдуму, до неї увійшли чільні представники національної інтелігенції: В'ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Володимир Горбулін, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський, Ігор Юхновський. !zn