Давня візантійська традиція говорить про "сирну седмицю (тижня) перед постом, але на Русі, коли на її землі прийшло християнство, більше вживали інші молочні продукти, з яких найбільш схожим на сир було масло.
Нехристиянські традиції слов'янської масниці сягають поганських звичаїв, пов'язаних із проводами зими і зустріччю весни.
В країнах східної Європи масляна на протязі багатьох століть зберегла характер народного гуляння. Масляну зустрічали з величальними піснями на снігових гірках. Символом Масниці було опудало з соломи, прикрашене жіночим одягом, з яким разом веселилися, а потім ховали або спалювали на вогнищі разом з млинцем, яке опудало тримало у руці.
Невід'ємною частиною свята були катання на конях, на яких надягали найкращу збрую. Хлопці, які збиралися одружитися, спеціально до цього катання купували сани. У катанні неодмінно брали участь всі молоді пари. Також широко, як і святкова їзда на конях, поширене було катання молоді з крижаних гір. Серед звичаїв сільської молоді на Масляну були також стрибки через багаття і взяття снігового містечка. Основною стравою Масляної були млинці, вся ж тиждень на масницю іменувався не інакше як "чесна, широка, весела, бояриня-масляна, пані масляна".
Слід зазначити, що Масляна - свято більше мирської, ніж християнське. Церква називає її "світлим предпутием стриманості" і "початком розчулення і покаяння", а не переданням розгулу, обжерливості, мирських забав і розваг.
Проте з роками переплелися звичаї. Масляну до Хрещення Русі пов'язували з днем весняного рівнодення і гуляли два тижні. Довгий час для слов'ян вона була Новим роком, який на Русі до XV століття святкувався у березні. Церква трохи пізніше залишила прижилася в народі святкування приходу весни, але скоротила святкування вдвічі і відсунула його, щоб воно не суперечило Великого посту.