З одного боку, асоціації місцевого самоврядування базового рівня вимагають виключити районні ради з Конституції у змінах до неї. З іншого - замовчують питання доцільності формування районних рад уже на чергових місцевих виборах, які, очевидно, відбудуться за чинного конституційного поля. Можливо, розрахунок на те, що Мінфін виділить окремо джерела для районних бюджетів, не забираючи при цьому в інших рівнів, пише у своїй статті для ZN.UA Юрій Ганущак.
Однак цього не буде - державний бюджет і так потерпає від непомірного дефіциту, а додаткового навантаження місцевого самоврядування повноваженнями, які виправдовували б виділення такого ресурсу, немає. Більш того, програми соціального захисту і, відповідно, апарат для їх обслуговування будуть переведені на державний бюджет, що може порушити питання про зменшення частки ПДФО для місцевих бюджетів на користь державного.
"Доцільність збереження районних рад деякі політики виправдовують нормами Конституції, яка передбачає існування райрад. Так, але тільки у тому разі, якщо відповідно до статті 140 є "спільні інтереси територіальних громад", які представляють районні та обласні ради. Щодо обласних рад такі інтереси, очевидно, існують, а от щодо районних - ні. Тому і об'єктивної потреби в існуванні районних рад навіть за чинної Конституції немає", - пояснює автор.
Такі інтереси не можуть бути визначені в рамках міжмуніципальних відносин, бо останні передбачені статтею 141 Основного Закону України. А от "спільні інтереси територіальних громад" мають бути визначені саме законом і забезпечені ресурсами. А їх зараз якраз і немає. Загалом районний рівень згадується в Конституції тричі: вперше в статті 133, де чітко визначається, що райони є складовою адміністративно-територіального устрою. Вдруге - в статті 118, де існує імператив у створенні районних державних адміністрацій для здійснення насамперед виконавчої влади, і додатково - як виконавчого органу районних рад. І втретє - у тій же статті 140, де районні ради розглядаються лише як опція, а не обов'язок.
"Можна було б обмежитися створенням районних рад без повноважень. Ну вибрали депутатів, дали їм значки, збираються раз на місяць у політичному клубі під назвою "районна рада". Однак небезпека таїться в нормі статті 119 Конституції, яка передбачає можливість вотуму недовіри голові районної державної адміністрації з боку районної ради", - додає він.
Тобто державний орган, який має бути основою виконавчої влади на території, буде постійно під загрозою політично вмотивованого рішення з боку місцевих бізнес-груп. Навіть якщо в новій редакції закону про місцеві державні адміністрації закріпити норму, що вотум недовіри голові РДА може оголошуватися лише з питань здійснення цією райдержадміністрацією функцій виконавчого органу районної ради, це не усуне проблеми політичних маніпуляцій, що послаблюватимуть виконавчу владу.
Знову ж таки, звідкись потрібно брати кошти для фінансування апарату районної ради, зазначає експерт. Суми порівняно невеликі, але маніфестаційні, адже сам факт виділення таких коштів з бюджетів громад чи обласних бюджетів свідчитиме про політичну зацікавленість тримати центральний уряд в постійній напрузі. А якщо з державного бюджету - ще й про суїцидальні схильності центральної влади.
"Зрештою, не пізніше липня парламент відповідно до Конституції прийматиме постанову про оголошення чергових місцевих виборів 25 жовтня 2020 року. І йому не уникнути прийняття рішення, чи будуть обиратися депутати до районних рад. По суті, про те, чи консервується неофеодалізм, або ж триває реформа територіальної організації влади", - підсумовує Юрій Ганущак.
Докладно про тенденції у питаннях децентралізації читайте у статті Юрія Ганущака "Чому не потрібні районні ради? Відповіді для уповноважених" для ZN.UA.