У соцмережах дають поради, як уникнути згвалтування. Проте, вважають фахівці, будь-які виведені критерії зараз можуть поранити людину та сформувати у неї відчуття провини за те, що чогось із цього переліку він не зробив. Є загальні правила безпеки під час воєнного часу, але якщо таке трапилося, то за це відповідальні особи, які це роблять, а не ті, хто від цього постраждав. Це основний посил. Про це у своєму матеріалі для ZN.UA пише редакторка відділу соціум Алла Котляр.
Єдина дієва рада в соцмережах, на думку виконавчої директорки МБФ «Українська фундація громадського здоров'я», директорки представництва Health Right International в Україні Галини Скіпальської — намагатися не привертати до себе увагу, якщо ваше місто під тимчасовою окупацією. А ще краще – намагатися взагалі не попадатися на очі окупантам. «Швидше за все, керівництво російської армії підтримує таке жорстоке поводження з цивільним українським населенням. Можливо, навіть радить так робити. Тому жертвою може стати будь-хто, хто попадеться на очі. І не лише жінки з дітьми.
Останнім я все-таки радила б не ризикувати і виїжджати з місць, де йдуть активні бойові дії.
Якщо з тих чи інших причин вони залишаються в місцях, куди наближається російська армія, потрібно інформувати, як вони можуть самі собі допомогти. Як мінімум — запастися постконтактними засобами, щоб не завагітніти, можливо, звернутися до найближчої лікарні чи аптеки.
А потім, коли жінка евакуювалася чи виїхала, потрібно, щоб усі фахівці з доступом до внутрішньо переміщених осіб мали інструменти та знали, як запитувати, щоб дізнатися, чи не сталося чогось. Насамперед, цьому треба вчити сімейних лікарів та соціальних працівників, психологів. Фахівці повинні розуміти цю особливість війни, вони повинні знати, через який час можна діагностувати інфекції, що передаються статевим шляхом, і як підібрати оптимальне лікування, мати доступ до тестів на ВІЛ, гепатит, сифіліс, вагітність. Знати, куди у таких випадках перенаправляти постраждалих. У тому числі посилати на аборт та забезпечувати таку можливість».
Якщо ви або ваша близька людина потрапили в таку біду, потрібно звертатися за допомогою до фахівців.
Прочитати, як пережити насильство, можна на телеграм-каналі https://t.me/psy_support/616 .
Якщо ви чи ваші родичі стали свідками злочинів Росії проти цивільного населення, фотографуйте, знімайте та надсилайте докази на https://warcrimes.gov.ua/ .
Якщо ви знаходитесь на тимчасово окупованій території і не маєте можливості звернутися в поліцію, повідомте про злочин до Офісу генпрокурора: тел.: 096 755 02 40 (Viber, Whatsapp, Telegram, Signal), електронна пошта: conflict2022.ua@gmail.com (вкажіть свої ПІБ та засіб зв'язку).
На сторінці громадської організації «Ла Страда Україна» у Фейсбуці опубліковано докладну інфографіку, яка інформує, як зафіксувати сексуальне насильство в умовах воєнних дій, як зібрати докази і чому важливо документувати цей злочин, куди потрібно звертатися і як отримати юридичну та психологічну підтримку — https://www.facebook.com/lastradaukraine/posts/5041083295968714 . Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації працює цілодобово — 116 123; 0800500335; Telegram: @ NHL116123.
Якщо у вас з'явилася можливість евакуюватись у безпечні місця – не нехтуйте нею!
Детальніше про те, як правильно надати допомогу тим, хто постраждав від насильства, читайте у статті Алли Котляр «Згвалтовані росіянами. Як допомагати, а не "нанести добро"?».