Війна в Україні триває, і Росія продовжує нищити населені українські центри, безкарно вбиваючи і завдаючи поранень цивільним, а також знищуючи інфраструктуру. Лише впродовж останніх днів російські окупанти обстрілювали Нікополь з території Запорізької АЕС.
Більша частина світу майже одностайно засудила російську поведінку. Але з цього хору осуду сильно вибивався голос правозахисної організації Amnesty International. У своєму звіті вона стверджувала, що українська армія поставила під загрозу мирне населення, «розгорнувши бази і системи озброєнь в населених житлових районах включно зі школами і лікарнями». Але поспішно опублікувавши свої висновки, Amnesty не помітила тяжкі наслідки її рішення дати Росії саме те, що вона шукала вже давно - можливість перекласти провину. Про це в статті для Politico пише виконавчий директор неурядової організації Renew Democracy Initiative Уріел Епштейн.
Він зауважує, що, перш за все, сама причина звіту Amnesty сумнівна. Багато експертів вже сказали, що українська армія діє в рамках міжнародного гуманітарного закону, використовуючи порожні будівлі шкіл, розміщуючи в них своїх солдатів для захисту міст від окупації Росії. Більше того, Україна робить все, що може, щоб переконати цивільних евакуюватися з охоплених війною регіонів. Навіть слідчий ООН з воєнних злочинів зауважив, що Amnesty «дуже неправильно трактує закон». Марк Гарласко, який обіймає посаду старшого військового радника Ради ООН з прав людини, наголосив, що «не існує вимоги, щоб солдати стояли плечем до плеча у полі». Це була б дуже погана стратегія для української армії, зважаючи на чисельну перевагу ворожих військ.
«Тим часом, звіт навіть не розглядає те, якою була б альтернативна доля мирних українців, якби українська армія стояла осторонь і уникала дій в міських районах. Можливо, Буча і Ірпінь можуть дати підказку», - йдеться в статті.
Але проблеми з фактажем в звіті Amnesty - це лише початок. Його подальший вплив набагато важливіший, ніж всі суперечки щодо окремих фактів. Будучи продуктом однієї з найбільш видатних правозахисних організацій, цей звіт має очевидні наслідки для того, чи повинен вільний світ вважати Росію повністю відповідальною за численні вбивства мирних українців. І чи повинні демократичні уряди продовжувати підтримувати Україну. Можна було б подумати, що щось настільки чутливе обов’язково повинне пройти ретельну перевірку не лише на правдивість основних тверджень, а й потенційний наслідків.
На жаль, Amnesty не виконала це завдання. Згідно з інформацією українського Центру стратегічних комунікацій, у звіті Amnesty не врахувала дані від своїх же працівників в Україні, покладаючись натомість на матеріали, «зібрані на території фільтраційних таборів і в’язниць», де будь-яке оскарження тверджень Владіміра Путіна може коштувати життя. Рішення виключити з процесу підготовки звіту власних українських колег особливо тривожить. І голова української гілки Amnesty Оксана Польчук звільнилася на знак протесту, зауваживши, що організація «створила матеріал, який звучить так, ніби він підтримує російські твердження про вторгнення». І що він «може стати інструментом російської пропаганди».
Автор зауважує, що її передбачення справдилося. Російська пропаганда кинулася вказувати на висновки звіту Amnesty як на доказ того, що Україна «використовує цивільних як живий щит». І що саме вона винна у смерті цивільних. Безвідповідально стверджуючи, що Україна порушує міжнародний закон, розміщуючи військових в житлових районах, Amnesty запропонувала фактично Росії виправдання, яке вона давно хотіла, щоб не вибірково обстрілювати невійськові цілі.
«Тож коли російська артилерія буде бути по українських селах, Amnesty буде нас запитувати: «Може насправді в цьому винна Україна?». Якщо це не звинувачення жертви, тоді я не знаю, що це ще», - пише Епштейн.
Лише в останньому розділі звіту організація зауважила, що «пракритка української армії розміщувати військові об’єкти в населених районах жодним чином не виправдовує невибіркові російські атаки». І це правда. Але коротке речення про російську агресію також жодним чином не виправдовує поспішне рішення організації опублікувати звіт, в якому вона звинувачує Україну у вбивстві власних громадян. Росію і так ніщо не стримувало з 24 лютого. Але тепер вона може претендувати на наліт легітимності її бомбардувань цивільних цілей.
«Замиливши мораль і вручивши Росії PR-перемогу, Amnesty International буде мати кров мирних українців на своїх руках», - вважає автор.
Як організація виправдала свій вчинок? Після великого обурення українців і навіть людей в самій організації, після відставки голови українського відділення Amnesty і співзасновника шведського представництва, чи спробувала організація пояснити свій звіт чи якось залагодити свою помилку? Ні. Натомість генеральний секретар Агнес Калламард просто відкинула всіх критиків, назвавши їх «тролями». Захищена від війни, Калламард може втішати сама себе після того, як дала Росії виправдання для знищення українських сіл.
Помилкові твердження Amnesty також шкодять її власній місії і підривають довіру до її реакції на інші гуманітарні кризи по всьому світі. Після цілого тижня негативної віддачі організація лише зараз погодилася на зовнішній аудит її звіту. Але вже занадто пізно. Результати цієї перевірки з’являться через кілька тижнів чи може й навіть місяців. І це не виправить ту шкоду, яку завдав звіт Amnesty. Час важливий. І якщо організація хоче зберегти довіру і продовжити грати важливу роль у захисті прав людини, вона повинна відкликати або уточнити свій звіт якомога швидше. А Калламард повинна піти у відставку.