Катастрофа Донбасу крім величезних економічних втрат, докорінно змінила і соціо-психологічну ситуацію в Україні, йдеться в статті Елли Лібанової для DT.UA.
"Хоч би як вони розвивалися надалі, Україна вже ніколи не буде такою, якою була раніше, Донбас і Крим - також. Суспільство значною мірою поділене за ставленням до цих подій, до ролі в них місцевих жителів, регіональних еліт і Російської Федерації", - йдеться в статті.
На думку Лібанової, цей поділ необхідно долати, домагатися усвідомлення переважною частиною суспільства (в ідеалі - всім суспільством) важливості національної єдності, оскільки і безпека Української держави і перспективи розвитку залежать не стільки від суто економічної ситуації та здатності влади вирішувати поточні проблеми, скільки від загальних суспільних установок.
"Новітні чинники трагедії Донбасу, що відіграли роль детонатора подій, зумовлені загальним нагромадженням ризик-потенціалу як у регіоні, так і в Україні загалом. Доволі умовно стосовно Донбасу їх можна поділити на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх належать особливості економічної, криміногенної ситуації та поширення проросійських (прорадянських) настроїв у регіоні, зрада національних інтересів регіональними елітами, ідеологічна монолітність Донбасу за принципом "свій-чужий", економічний прагматизм і "федералістські" настрої місцевого населення, переважання російської мови в побутовому спілкуванні. Зовнішні чинники визначаються специфікою політичної ситуації в країні, масштабною корупцією та неадекватним реагуванням силових структур на зовнішні загрози, неготовністю України до інформаційної війни і впливом анексії АР Крим Російською Федерацією", - йдеться в статті.
На думку автора, боротьба за жителів Донбасу буде проходити не тільки, а точніше, не стільки на тимчасово окупованих територіях, як у підконтрольних Україні районах.
"Як свідчать різноманітні соціологічні опитування, тут уже відбулися значні ментальні зрушення. Так, за даними Фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва", у жовтні 2015 р. лише 4,2% респондентів бачили майбутнє цих територій відокремлено від України (2,5% - як незалежних держав і 1,7% - у складі Росії) проти 74,1% прихильників суверенітету України над ними, хоча ще у вересні 2014-го частка прихильників відокремлення від України сягала 42,1% (16,2% прагнули входження до складу РФ, а 25,9% - незалежності) проти 49,5% тих, хто бажав залишатися у складі України. Однак такий поділ думок видається доволі хистким: усталеність виникне лише тоді, коли населення відчує реальні соціально-економічні і політичні переваги перебування у складі України", - йдеться в статті.
"Падіння рівня доходів у поєднанні зі страхом за життя (своє, своїх дітей та рідних) посилює зовнішньоміграційні настанови мешканців Донбасу, причому за рахунок тих, хто прагне не тимчасово виїхати на заробітки або навчання, а назавжди змінити країну проживання. Невпевненість у майбутньому, продовження воєнних дій провокує такі настрої і в інших регіонах. Величезна шкода, якої завдає (і завдаватиме в майбутньому) масовий виїзд активних людей, пов'язана з тим, що вони працюватимуть в інших країнах, витрачатимуть там зароблені кошти, народжуватимуть там дітей", - пише Лібанова.
Нагадаємо, майже третина українців (29,9%) вважають, що слід продовжувати АТО до відновлення контролю України над окупованими територіями Донбасу, 22,6% підтримують надання цим територіям особливого статусу у складі України, а 21,5% підтримали б відокремлення цих територій від України, свідчать дані опитування Центру Разумкова.
Детальніше про вплив конфлікту в Донбасі на світогляд українців читайте в статті Елли Лібанової "Україна єдина" - це мета, а не гасло" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".