П'ять жителів Станично-Луганського району Луганської області, які постраждали від вибухів на боєприпасах, отримають від держави від трьох до п'яти тисяч євро на виконання операцій з протезування кінцівок, повідомив заступник міністра у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб з питань євроінтеграції Олексій Ільяшенко в середу.
"Коли ми перебували в Станиці Луганській із виїзним засіданням комітету, до нас звернувся голова районної адміністрації з тим, що ми забуваємо в законодавстві про тих людей, які стали жертвами вибухонебезпечних предметів, а також про жертв підривів на мінах. Мова йде про трактористів, енергетиків і комбайнерві, які підірвалися на мінах, але вони при цьому не є учасниками АТО/ООС", - повідомляє він.
За словами заступника міністра, чиновники переглянули документи і меморандуми з західними партнерами, що стосуються технічної допомоги і виявили, що на деякі пункти накладені обмеження у вигляді 10-20 тисяч гривень на одного громадянина. У зв'язку з цим, у відомстві вибрали п'ятьох осіб, які втратили кінцівки і вирішили, що виділять кожному з них від трьох до п'яти тисяч євро, внісши зміни у відповідні пункти меморандумів.
"Це було зроблено для того, щоб до кінця року у нас не було 50 осіб, які отримали по 10 тис гривень і в очі не бачили, а буде п'ять конкретних людей з п'ятьма нормальними протезами, які коштують від трьох до п'яти тисяч євро", - пояснює Ільяшенко.
Повідомляється, що прем'єр-міністр України підтримав рішення відомства змінити підхід до матеріально-технічної допомоги. Він упевнений, що така система виплат може показати реальний результат.
26 червня українські підрозділи під контролем ОБСЄ були відведені від Станиці Луганської.
Тристороння контактна група на засіданні у Мінську погодила початок розмінування біля мосту в Станиці Луганській, роботи з української сторони тривали з 1 по 16 серпня, окупанти затягували їх до 25 серпня.
3 вересня піротехніки ДСНС закінчили демонтаж фортифікації біля мосту. Роботи тривали з 24 серпня, декілька разів їх доводилося припиняти через небажання окупантів проводити дзеркальні та синхронні інженерні роботи зі свого боку.