Російські окупанти у ніч проти 4 березня обстріляли територію Запорізької АЕС, загорівся навчально-тренувальний центр. На ранок пожежу загасили, енергоблоки не постраждали.
«Для мене як для атомника безпека наших поточних АЕС очевидна. Але люди запитують, тож писатимемо, – зазначає у Facebook випускник Київського політехнічного інституту ім. Сікорського, фізик Андрій Брацюк. – Це базові знання з фізики та структури АЕС, це не злив інформації ворогові – не хвилюйтеся».
Навколо АЕС існує система ешелонів захисту: бетонні огорожі заввишки п'ять метрів, колючий дріт, ворота та контрольний пункт пропуску, обшитий сталлю. Територія станції ретельно охороняється, поряд завжди є військова база та система ПРО.
«Пробитися через це ракеті чи літаку буде дуже складно. Ну, ось просто дуже. Ціль компактна – вся територія кілометр на кілометр, прикрити її доволі легко», - пише Брацюк.
На працюючих українських АЕС використовуються водо-водяні реактори – 14 реакторів ВВЕР-1000 та 2 реактори ВВЕР-440. Вони безпечніші, ніж канальні реактори РБМК, що використовувалися на ЧАЕС.
«За технологією це найбезпечніші серійні реактори у світі. Вони двоконтурні. Це означає, що вода, яка контактує з радіоактивними елементами, залишається у великому такому бункері – гермооболонці. І не виходить за його межі. Це вода першого контуру. Воду, яку пускають на турбіни, нагрівають там же у великих бочках – парогенераторах. Це вода другого контуру. З водою першого вони обмінюються теплом, але ніколи не змішуються», - пояснює він.
На Чорнобильській АЕС використовувалися одноконтурні канальні реактори без гермооболонки та корпусу реактора.
Гермооболонка – це бетонний куб 50-60 метрів. Із товщиною бетону близько одного метра. У нього щільно напхано пристрої першого контуру. І в самому центрі знаходиться реактор – діжка шириною 4,5 м і висотою активної зони шість метрів. Товщина бочки – 200 мм найкращої сталі.
«Це дуже компактний пристрій та високий рівень захищеності. Навколо реактора багато інших пристроїв, які його прикривають», - додає атомник.
Вода першого контуру завжди залишається всередині гермооболонки. Про всяк випадок створено систему залиття всієї гермооболонки холодною водою для охолодження реактора. Поруч є турбінна зала – в ній низькотемпературна турбіна. У ній вода другого, не радіоактивного контуру.
Низьке збагачення палива, система захисту, подвійна система управління потужністю (через керуючі стрижні та через розчин борної кислоти, що впорскується у воду першого контуру) не дозволяють «з легкістю» підірвати реактор.
За будь-яких позаштатних ситуацій відбувається відключення автоматикою реактора, включити його можна лише за тиждень. Автоматика не дозволить зробити це раніше.
«Так, до списків позаштатних ситуацій входить також пошкодження ЛЕП від станції до споживача. Через це реактор можуть вимкнути. Це нормально, і лякатися цього не варто. Постоїть, і знову включимо», - пише Брацюк.
Теплова інерція реактора також значно нижча, ніж у чорнобильського – він охолоне набагато швидше. Як сповільнювач у ВВЕР використовується вода, а не графітові блоки – реакція зупиняється наглухо за будь-якої загрози, а тим паче пробиванні реактора.
«Окремо наголошу, що зробити з реактора атомну бомбу неможливо. Ну ніяк. Взагалі - навіть теоретично. І навіть якщо ну дуже постаратися – відключити насоси і намагатися повторити «Фукусіму», то максимум, який можна отримати за тиждень такої метушні – це розплавлення ядерного палива і витікання його в спеціальний піддон під реактором. Усе. Це хороша та дуже надійна технологія», - пояснив він.
Щодо артилерійських ударів, то завдати ними серйозної шкоди АЕС також буде вкрай складно. Щоб розбити гермооболонку, по ній потрібно довго бити прямим наведенням. А потім ще пробиватись через сталеві пристрої першого контуру. Випадкові постріли та попадання гермооболонки навіть не помітить. Аналогічно з бомбардуванням та іншими типами збитків.
Можуть поцілити турбінну залу і зупинити турбіну, але там немає радіоактивності. Просто зупиниться блок і все, пише атомник. Турбіна, до того ж, низькотемпературна – розліт деталей буде незначним.
Можуть поцілити градирню, але вона використовується для збільшення тяги охолодження води, що виходить з конденсатора, і в основному технологічному процесі не дуже задіяна. Робота АЕС із пошкодженою градирнею можлива: можна брати воду з найближчого джерела і не пускати її в замкнутий цикл, а скидати назад, вона не стає радіоактивною.
Щодо сховищ ядерного палива, то вони також добре захищені.
«Підбиваючи підсумки – навіть якщо орки остаточно збожеволіють і намагатимуться нас залякати тим, що довбануть по станції. Вони просто брешуть. А наші АЕС розраховані на просто чортове пекло. Так, горить. Так, стріляють. Так, можуть поцілити блоки. Але, як і писав раніше, максимум нам потрібно буде зробити ремонт. Можливо – тривалий», – підсумовує Брацюк.
Нагадаємо, напередодні російські війська розпочали штурм Енергодару, де знаходиться ЗАЕС. Після запеклих боїв на блокпостах окупантам вдалося прорватися до міста.
Росіяни підтягли важку техніку та вдарили по станції, внаслідок обстрілу спалахнув навчально-тренувальний центр. Заклики припинити вогонь окупанти проігнорували. Ба більше, вони довго не пускали пожежників гасити вогонь.
Основне обладнання станції не постраждало, радіаційне тло на території Запорізької області – в нормі, в межах 9-16 мкР/год. Безпечною для людини вважає доза 20 мкР/год.
Майданчик та КПП атомної електростанції захопили окупанти. Персонал продовжує працювати та контролювати стан енергоблоків. Зараз у роботі знаходиться лише блок №4 – на решті проводяться охолодження ядерних установок та плановий ремонт. Охолодження ядерного палива забезпечується відповідно до вимог безпечної експлуатації.