Міжнародна асоціація юристів (МАЮ) засуджує вторгнення Росії в Україну як порушення Статуту Організації Об'єднаних Націй (ООН) і закликає до проведення незалежного міжнародного розслідування цього випадку.
Президент МАЮ Майкл Рейнольдс зазначив: "Давній принцип територіальної цілісності закріплено у Статуті ООН і підкріплено принципами непорушності кордонів та державного суверенітету. Військова інтервенція Росії на територію України при відсутності згоди порушує ці принципи і є явним порушенням Статуту ООН". Він додав: "Суверенітет і територіальну цілісність України повинні поважати".
Виконавчий директор МАП Марк Елліс зазначив: "Україна є суверенною державою; Росія, як держава-учасниця ООН, зобов'язана дотримуватися заборони відповідно до Статуту ООН на використання сили проти неї. Заборона на використання сили має лише три винятки: у разі надання дозволу Ради Безпеки ООН відповідно до Розділу VII; у разі згоди територіальної юрисдикції держави; у випадку, коли це самооборона.
Перші два винятки не застосовуються в даному випадку, оскільки Рада Безпеки не видавала резолюцію відповідно до Розділу VII, якою б Росії дозволяли застосовувати силу, а Україна не давала згоди на військову інтервенцію Росії. Третій виняток - самооборона - застосовується лише у відповідь на збройний напад. Україна не здійснювала збройного нападу на Росію і, відповідно, Росія не може застосувати виняток щодо самооборони".
Цитуючи пункт 4 Статті 2 Статуту ООН, Елліс додав: "Міжнародне право є дуже проскрипційним щодо використання сили проти іншої держави, встановлюючи наступне: "Всі Члени утримуються у своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Організації Об'єднаних Націй.
"Він підсумував: "Використання збройних сил однієї держави на території іншої держави за відсутності згоди підпадає під заборону згідно з пунктом 4 Статті 2".
Росія стверджує, що діє відповідно до міжнародного права, посилаючись на загрозу з боку ультранаціоналістів і на обов'язок захисту російських громадян в Україні. Хоча концепція "захисту громадян" раніше і використовувалася у міжнародному праві, це мало місце в ситуаціях, коли громадяни держави були безпосередньо жертвами нападу, їх брали в заручники, або в цілому в ситуації загрози тяжких тілесних ушкоджень. Такої загрози російським громадянам у Криму не було.
Навіть за умови прийняття російської версії останніх подій в Україні - а саме, "захоплення влади фашистами і ультранаціоналістами", загроза застосування насильства до етнічних росіян і російських релігійних об'єктів, і загроза національним інтересам Росії - жодна з цих обставин або їхня сукупність не є визнаними підставами для порушення територіального суверенітету іншої держави або для використання збройних сил на території такої держави.
На екстреному засіданні Ради Безпеки ООН щодо України 3 березня 2014 р. російський посол Віталій Чуркін зачитав заяву відстороненого президента України Віктора Януковича, який вимагав від президента Путіна застосувати збройні сили для відновлення миру в Україні. Однак, частина 23 статті 85 Конституції України прямо надає повноваження щодо погодження присутності збройних сил інших держав на території України Верховній Раді (парламенту України), а отже, Янукович не мав юридичних повноважень просити про інтервенцію.
Вимога голови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим також не є правовою підставою для інтервенції, оскільки правові підвалини статусу Криму як автономної республіки містяться у Конституції та законах України, які також спеціально встановлюють, що Крим є частиною адміністративної і територіальної структури України.
Окрім загальних принципів міжнародного права, шляхом підписання "Меморандуму про гарантії безпеки" у Будапешті 5 грудня 1994 р. Росія (разом зі Сполученими Штатами і Великобританією) безпосередньо взяла на себе зобов'язання в обов'язковому з юридичної точки зору документі "поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України" і "утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України".
Міжнародну асоціацію законодавців (МАЮ) засновано у 1947 р., вона є провідною світовою організацією міжнародних професіоналів у галузі права, адвокатських об'єднань та правових товариств. Членами МАЮ є індивідуальні юристи, юридичні фірми, адвокатські об'єднання та правові товариства. Через своє глобальне членство МАЮ здійснює вплив на хід реформування міжнародного права і моделює майбутнє юридичної професії в усьому світі. !zn