Голова ПЦУ Митрополит Епіфаній, зробивши один з найважчих виборів в життя, в своєму інтерв'ю розповідає про причини розриву з патріархом Філаретом, ролі державної влади в створенні ПЦУ і подальшої її діяльності, а також акцентує увагу на еволюційному, а не революційному процесі об'єднання православних парафій в єдину помісну церкву України.
"Я особисто йому нічого не обіцяв, - згадує історію конфлікту Митрополит. - Процес перемовин тривав кілька місяців, упродовж яких малювалися різні моделі майбутнього об'єднання. Але до останніх днів велися дуже інтенсивні переговори. І, зрештою, все, що було закріплене почесним патріархом Філаретом на папері, і було реалізоване в житті. Можна вести переговори про що-завгодно, але потім підписується юридичний документ, яким керуються до кінця. Вагу має тільки те, що написане чорнилом і підписане. І спиратися на те, що хтось там казав чи бажав у кулуарах, думаю, не можна.
На питання журналіста про те, якщо він не давав ніяких гарантій Філарету, то, можливо, це зробив Петро Олексійович, Митрополит зауважив:
"Думаю, що гарантій взагалі не було, - каже предстоятель ПЦУ. - Ми зустрічалися з Петром Олексійовичем після всіх подій і мали нетривалі розмови. Він завжди казав, що його совість чиста, що він не почувається щодо когось обманщиком. За його словами, він нікому нічого особливого не обіцяв і жодних гарантій не давав. У тому числі й владиці Філарету. А які, взагалі, гарантії президент країни міг давати патріархові? Президент не має церковної влади і статусу надалі їх дотриматися".
На думку Митрополита Епіфанія, Патріарх Філарет сам у своїй голові склав певну модель керівництва Церквою. І цього не озвучував.
"Це стало помітно вже після Собору, - розповідає Митрополит. - Та одразу ж після отримання Томосу, сьомого січня ми спілкувалися. Коли я почав говорити, яким я бачу в майбутньому керівництво Церквою, що треба скликати Синод, він раптом відповів, що буде так, як бачить він. Що він - патріарх, а я як митрополит, обраний на Об'єднавчому соборі, виконуватиму почесну місію голови управління Синоду у справах зовнішніх зв'язків".
Тоді ж він сказав, що я і вся Церква мусимо поминати його скрізь як патріарха. Ну й ця всім відома історія з його розпорядженнями на бланках Київського патріархату. На що я йому казав, що все це неможливо втілити в життя. Я обраний предстоятелем, але, безперечно, не претендую на абсолютну владу в Церкві, як було досі в Київському патріархаті. У новому статуті закладена інша модель керівництва Церквою. Однак почесний патріарх Філарет вирішив, що я одноособово мушу зламати все те, що було прийнято 15 грудня на Об'єднавчому соборі. Що, власне, я й побачив 20 червня на так званому соборі у Володимирському. Однак патріарх Філарет хотів, щоб усе це було зроблено моїми руками".
"Основна проблема патріарха Філарета в тому, що він співвідніс себе з усією Церквою, - упевнений предстоятель ПЦУ.- Тобто він вирішив, що його особиста думка має бути думкою всієї Церкви. Але я попереджав його, що таку позицію не підтримує більшість архієреїв, духівництва й українського суспільства. Однак патріарх був упевнений, що він вийде, зробить заяву, і український народ повністю його підтримає.
"Усі останні десять років я був його помічником, намісником, ректором… старанно виконував усе, покладене на мене. Можливо, тому він і вирішив, що все залишиться саме так, - розмірковує Мітополіт Епіфаній. - Але, ще раз повторюю, 15 грудня Собор зняв відповідальність за всю Церкву з патріарха Філарета і поклав на мене. Переді мною постав вибір: вибрати особистість, котра має свою приватну думку, - чи вибрати Церкву, яка в майбутньому буде розвиватися, зміцнюватися й утверджуватися.
І я як предстоятель дослухався абсолютної більшості, яка хоче мати визнану Православну церкву України. Я це відчував і бачив, відвідуючи регіони. Я спілкувався з архієреями й чув їхню думку. Вони казали, що не повернуться до того стану, в якому перебували до 15 грудня. І це теж казали патріархові Філарету. Але він чомусь вважав, що архієреїв хтось залякав, що вони перебувають під тиском і в душі підтримують його. Але це було не так".
"Ми майже тридцять років прожили в Церкві, яка була в ізоляції, - каже Предстоятель ПЦУ. - Москва, практично, повністю ізолювала нас від зовнішнього світу. Представники інших помісних церков спілкувалися з нами тільки в кулуарах. Тому не дивно, що всі наші архієреї об'єктивно хотіли й хочуть мати загальноцерковне єднання, вільно відвідувати загальні православні святині, служити на Афоні, в Греції, Константинополі. У нас була мета, і ми її досягли. Сам патріарх Філарет, який був нашим прапором, завжди казав: "Наша мета - визнання. За нами - правда". Але, можливо, він завжди розумів і те, що для нього досягнення цієї мети буде пов'язане ще й із втратою абсолютної одноособової влади над Церквою. І зрештою Бог справді створив такі умови, а він з волею Господа не погодився".
"Однак ми запропонували реальну модель збереження його як почесного патріарха ПЦУ. На першому засіданні Священного синоду йому залишили центральну Київську єпархію, з усіма фінансами, майном, щоб він комфортно почувався. Тобто наша ідея полягала в тому, щоб зберегти почесного патріарха Філарета як морального авторитета української нації.
При цьому патріарх Філарет не виключений із ПЦУ. Якщо подивитися, як відбувалося останнє засідання Священного синоду, то місце першого члена синоду за ним зберігається. Можливо, патріарх переосмислить те, що відбулося, й повернеться разом із нами будувати помісну церкву" - завершив Митрополит Епіфаній.
DT.UA запустило відео-проект "Календар" про людей, які живуть і працюють для інших. Проект – це своєрідна спроба допомогти суспільству заглянути в себе, розібратися в смислах і цінностях, спробувати почути себе і заново почати будувати майбутнє. Проект розвивається двома мовами – російською і українською.
Повну версію інтерв'ю дивіться тут
Повну друковану версію інтерв'ю читайте тут