Рада Європи визнає, що гендерна нерівність є першопричиною насильства над жінками та домашнього насильства. З часів підписання Україною Стамбульської конвенції в 2011 році, в національному законодавстві щодо запобігання й боротьби з насильством проведено внесено багато змін. Водночас статистика показує, що насильство над жінками та домашнє насильство залишаються однією з найважливіших соціальних проблем в Україні, які вимагають комплексної відповіді. Про це заявив глава Офісу Ради Європи в Україні Стен Ньорлов під час онлайн-крулого столу з нагоди 10-ї річниці Стамбульської конвенції "Чому ратифікація важлива для України?".
Він нагадав, що Стамбульська конвенція є першим юридично обов’язковим документом, який заснував структурні зв’язки між насильством над жінками та гендерною нерівністю.
"Завдяки захисту жертв переслідування кривдників та скоординованій політиці, Стамбульська конвенція є по суті золотим стандартом у боротьбі з насильством над жінками та домашнім насильством. Також важливо пам’ятати, що насильство над жінками є частиною більш широкої основи прав людини. Стамбульська конвенція також є важливим інструментом для підтримки прав людини, від чого виграє все суспільство. 34 країни вже визнали це, ратифікувавши конвенцію", - сказав Ньорлов.
Глава Офісу Ради Європи в Україні зазначив, що єдина мета Стамбульської конвенції полягає в захисті жінок від насильства.
Відповідно до дослідження ООН, проведеного через три роки після підписання конвенції Україною, кожна шоста жінка принаймні в якійсь формі стає жертвою насильства від своїх партнерів.
За даними ОБСЄ, 64% українців вважають, що насильство над жінками є розповсюдженим феноменом, 67% жінок кажуть, що вони переживали психологічне, фізичне або сексуальне насильство з боку своїх партнерів чи інших осіб у віці від 15 років. Тільки половина жінок вважають, що вони знають, що треба робити у випадку насильства. Менше ніж половина жінок – 47% - вважають, що вони погано проінформовані або зовсім не знають, що робити в такій ситуації.
Більшість жінок в Україні, які переживали насильство з боку свого нинішнього, колишнього партнера чи іншої особи не зверталися до поліції, не повідомляли про такі серйозні інциденти.
Відповідно до статистики української поліції, в 2020 році правоохоронці отримали 2 807 тисяч звітів і скарг про насильство чи інших скарг, пов’язаних з домашнім насильством.