На думку патріарха-емерита Української греко-католицької церкви Любомира Гузара, домовленності з Росією можна укладати лише після встановлення миру, який у свою чергу можливий лише тоді, коли обидві сторони його щиро прагнутимуть.
"Я не бачу можливості примирення чи миру. Мир можливий лише тоді, коли є дві сторони, які направду миру прагнуть. Назагал так виглядає, що ми прагнемо миру, що ми не хочемо війни ані з Росією, ані з кимось іншим, але це одностороннє бажання. А якщо нема такого самого щирого бажання миру з іншої сторони, то говорити про мир є мрія і більш нічого. Правдиве замирення - справа обох сторін. Таке рішення не може бути одностороннім", - заявив Гузар у розмові з DT.UA.
"Вони обіцяють нас любити, якщо ми станемо такими, як вони хочуть. Це не є правдиве прагнення миру. Мир мусить бути принциповим: ми хочемо миру, а вже тоді говоримо про умови. А не навпаки - спочатку ставимо умови, а якщо ми їх виконаємо, то тоді вони, може, погодяться. Виглядає, що це ми хочемо, ми випрошуємо в них мир, а вони його насправді не хочуть. Максимально, що можна зробити за таких умов - коли одна сторона проти замирення, - це укласти угоду про припинення бойових дій. Але не треба називати це миром. Бо то не мир, то сміх. Як на мене, наші справи виглядають досить погано: про примирення, прагнення миру говоримо ми тут. А ті, хто воює по той бік, не має на меті жодного миру", - наголошує патріарх.
За його словами, мир є підставою і умовою для ефективних угод і домовленостей, а не навпаки, і підписання угод без стійкого миру не сприятиме припиненню війни.
"Ви думаєте, якщо ми їх (угоди - ред.) підпишемо, страждання населення припиняться, і запанують мир та злагода? Ні, не запанують. І ми маємо вже достатньо прикладів того: договорюємося, договорюємося, а все одно стріляють, люди гинуть, страждання не припиняються. Тому що, повторюю, мир - це спочатку любитися, а вже потім - домовлятися. Бо коли навпаки, то перед нами розігрують якусь комедію, а не прагнуть правдивого, принципового миру. Ми хочемо жити у злагоді і спокої. Хочемо нормально розвиватися. Щоби нікому не заважати, і щоби нам ніхто не заважав. Якщо має бути справжній мир між двома народами, то ці два народи разом зі своїм проводом мусять того миру бажати і доказати, що вони його хочуть. А коли доказали - тоді можна випрацьовувати домовленості про що завгодно. Мир є підставою і умовою для ефективних угод і домовленостей, а не домовленості - підстава для миру. Спочатку - любитися, потім - домовлятися", - наголосив Гузар.
"Якщо мир - наше справжнє прагнення, якщо ми вважаємо мир за нормальний стан речей, і обидві сторони на тому згоджуються - тоді мир можливий. А якщо нас цікавить не мир, а умови, тоді миру не буде, навіть якщо всі умови раптом виявляться задоволеними. А коли так, усе, на що ми можемо розраховувати, - угоди про ненапад. Але треба бути свідомими того, що це, по-перше, не є мир, а по-друге, це дуже непевний стан. І ми з вами вже добре про це знаємо. Ми прокидаємося зранку і питаємо: не стріляли сьогодні? А-а-а, тоді сьогодні ще мир. А назавтра - Бог знає, як воно буде. Це не є стан миру. Ну і, нарешті, чи нам не знати про те, що наявність договорів, міжнародних угод не дають нікому ніяких гарантій", - заявив він.
На початку вересня 2015 року президент України Петро Порошенко виключив продовження виконання Мінських угод на 2016 рік. "Ні, всі повинні виконати зобов'язання у 2015 році, тому що Україна вже заплатила велику ціну за невиконання Мінських угод", - сказав він.
Проте дію Мінських угод фактично було продовжено на 2016 рік. Як вважає представник України в політичній підгрупі Роман Безсмертний, з 1 січня почався процес Мінськ-3.
В свою чергу, Порошенко спростував можливість існування третіх Мінських угод, спрямованих на врегулювання ситуації в Донбасі.
Детальніше читайте у розмові Катерини Щоткіної з Любомиром Гузаром: "Правдиве замирення - справа обох сторін" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".