Російські військові літаки неодноразово порушували повітряний простір інших держав, але проти них не порушували кримінальні справи та не здійснювали кримінальне переслідування за цими фактами. Про це у статті для DT.UA пишуть Надзвичайний і Повноважний Посол України Олександр Чалий та адвокат, магістр міжнародного права Олександр Малиновський.
Вони зазначають, що Україна має підстави звернутися до МЗС РФ з вимогою про негайне припинення кримінального переслідування й звільнення затриманих українських моряків з огляду на наявність у них відповідного імунітету та проведення з цією метою відповідних двосторонніх консультацій. Вирішальним – і одночасно беззаперечним і очевидним – є те, що відповідні дії були вчинені членами Збройних Сил України, при виконанні ними отриманого наказу та в процесі реалізації Україною, як державою та суб'єктом міжнародного права, своїх суверенних функцій (acta jure imperii).
Автори підкреслюють, що вимога звільнення українських військовослужбовців не тільки не суперечитиме, але й доповнюватиме позицію української сторони про статус затриманих моряків як військовополонених та про застосування до них Женевської конвенції про поводження з військовополоненими 1949 року.
Це підтверджується також існуючою міжнародною практикою, у тому числі за участі самої Росії. Так, за повідомленнями ЗМІ, російські військові літаки неодноразово порушували повітряний простір (тобто повітряний державний кордон) інших держав: наприклад, у листопаді 2015 року російський військовий літак залетів на одну милю в повітряний простір Ізраїлю, у вересні 2017 року під час російсько-білоруських навчань Захід-2017 два російські військові літаки порушили повітряний простір Литви, у грудні 2017 року російський літак порушив повітряний простір Фінляндії, у липні 2018 року російський літак порушив повітряний простір Естонії.
Чалий і Малиновський зауважують, що у жодному з цих випадків держави, повітряний кордон яких було порушено, не порушували кримінальні справи та не здійснювали кримінальне переслідування російських військових за цими фактами, а лише викликали російського посла, вимагали надати пояснення та гарантії не повторення порушень.
У зв'язку із вищевикладеним може виникнути логічне питання щодо того, а чи правильно діяла Україна, коли здійснювала кримінальне переслідування російських військовослужбовців, затриманих під час бойових дій на сході України. Автори вважають, що українська сторона мала підстави для таких дій, оскільки статус затриманих росіян як діючих членів Збройних Сил Росії, які діяли на виконання завдання та під контролем з боку російської держави, ніколи офіційно не визнавався та офіційно не підтверджувався з боку Кремля, наскільки про це свідчить наявна в публічному інформаційному просторі інформація. В цьому – кардинальна відмінність від ситуації із затриманими українськими військовими моряками, офіційний статус яких визнається та підтверджується з боку Києва.
Детальніше читайте в матеріалі Олександра Чалого та Олександра Малиновського "Звільнення українських військових моряків: окремі міжнародно-правові аспекти" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".