Напередодні новорічно-різдвяних свят до чемних діток святий Миколай приходить із подарунками — про це знає, мабуть, кожна дитина. Тому й чекають із нетерпінням на це свято, пишуть листи, проводять безсонні ночі в полюванні за таємним гостем, радіють подарункам, про які так мріяли. І якщо для малечі, яка зростає в оточенні батьківської любові й турботи, це часто щось більш матеріальне, то про що просять святого Миколая діти-сироти й діти, позбавлені батьківського піклування?
Щороку на День святого Миколая до дитячих будинків та інтернатів з’їжджаються волонтери, підприємці, депутати, привозять пакунки солодощів і стандартні набори подарунків: ляльку, машинку, м’ячик. Вихователі ж закладів змушують дітей виходити на імпровізовану сцену й співати пісні, танцювати, розповідати вірші, аби в такий спосіб «віддячити» своїм благодійникам. А заодно розповісти, як багато всього ще потребує заклад, бо ж «і ліжка старенькі, і ремонт давно пора робити».
Запити від «небайдужих» спонсорів на листи від дітей із побажаннями щодо подарунків на День святого Миколая починають надходити ще з листопада. Проєктна менеджерка Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Галина Дідула рік жила в одному із закладів інституційного догляду та виховання як волонтерка. Про передсвятковий період там згадує так:
«Діти вже не знали, що ще можна написати в черговому листі, адже охочих «утішити» дитину подарунком до свята було чимало, а мрій — не так і багато. Тут включалися вихователі: диктували, чого б іще «замовити» до свята: панчохи, шкарпетки, фарби, аби пофарбувати стіни, їжу (хоча там кожному було що їсти). Здебільшого всі ці запити формували вихователі. Свої ж реальні мрії діти так і не переносили на папір. Та й мріяти про якісь глобальніші речі, що справді принесуть їм користь у житті, вони не вміли.
Перед Днем святого Миколая спонсори починали приїжджати за тиждень-півтора, бо утворювалися черги з охочих нас «привітати». У ті дні цукерок, мандарин, бананів накопичувалося стільки, що дітей уже нудило від того всього. Вони їли, їм було погано, але вони продовжували їсти ті солодощі та фрукти — й так по колу, аж доки не минуть свята й усі «благодійники» не забудуть про них на пів року, до Дня захисту прав дітей».
Якщо братися допомагати дітям, важливо робити це систематично й із повною самовіддачею. Про це ж саме каже й українська медикиня, військовослужбовиця, капітан Медичної служби Збройних сил України, учасниця російсько-української війни Мар’яна Мамонова. Вагітною вона перебувала в російському полоні. Невдовзі після звільнення з полону народила доньку. Нині разом із благодійною організацією «Дипломати» допомагає дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування. Після російського полону й народження донечки жінка регулярно відвідує дитячі заклади інституційного виховання:
«Одноразове відвідування дітей на свята — це важка травма для них. «Приїхали, віддали подарунки, пофотографувалися для звітності, як у зоопарку, й поїхали. Забули. Все», — мене такий підхід просто виводить із рівноваги. Діти в сиротинцях — це теж маленькі люди, які потребують уваги та любові, а не цукерок. І якщо вже на те пішло, то гори шоколаду не мають жодної користі для організму, особливо дитячого. До того ж у 85% дітей є проблеми із зубами. Про те, що їх потрібно лікувати, «благодійники» з ящиками солодощів аж ніяк не думають», — каже Мар’яна.
До того ж діти звикають усе життя отримувати необхідне від благодійників, які ніби й роблять це з найкращими намірами, але натомість формують у дітей неспроможність жити самостійно. Адже вийшовши з інституційного закладу діти не можуть себе забезпечити навіть базовими предметами побуту.
«Діти, яких я відвідую, — всі різні. Хтось сором’язливий через невпевненість у собі, а хтось швидко та емоційно йде на контакт. Їхні мрії, так само як і мрії інших дітей, — різні. Дехто мріє про навчання в університеті або опанування певної професії, інші — про знайомство з новими друзями або можливість подорожувати. Але всі вони мріють просто про те, щоб мати стабільний дім і люблячу сім’ю. Ось яке бажання насправді загадують Миколайчику дітлахи з інтернатів і сиротинців», — розповідає Мар’яна Мамонова.
«Україна нині перебуває на шляху реформування системи догляду та виховання, й пріоритет — аби кожна дитина якнайшвидше знайшла безпечну родину та люблячих батьків, нехай навіть не кровних. Але я мрію, щоб українці вже зараз нарешті усвідомили: одним візитом до інституційного закладу ви не врятуєте всіх тих дітей! Якщо реально хочете допомогти, а не потішити своє его та похизуватися світлинами з подарунками для «бідолашних діток» у соцмережах, будьте присутні в їхньому житті регулярно! Будьте їхньою підтримкою, опорою, іноді — психологічною розрадою, а не фінансовим спонсором!» — зазначає Галина Дідула.
Ідеї для тих, хто готовий справді допомагати
1. Втілити казку в життя можна не лише матеріальними подарунками. Станьте наставником для дитини. Будьте тим, із ким вона відкриє нові горизонти, хто пробуджує цікавість до життя, надихає на навчання, творчість і досягнення мрій.
«Асоціація Наставництва» — організація, що прагне стати мостом від покоління ризику до покоління можливостей. Щоб у кожної дитини та молодої людини в Україні були міцні довірчі стосунки з дбайливим дорослим наставником, який допомагає розвиватися й ставати успішним членом суспільства.
Кожна дитина має жити в сім’ї, яка задовольняє її потреби та забезпечує реалізацію прав — це пріоритет, який визначає якість майбутнього всього українського суспільства.
Альянс «Україна без сиріт» — це всеукраїнський рух, який об’єднує громадські, благодійні та релігійні організації, а також тисячі волонтерів по всій Україні, щоб подолати проблему сирітства в державі. Для цього він через регіональну мережу втілює проєкти, спрямовані на збереження біологічних сімей для запобігання потраплянню дітей до системи інституційних закладів, підтримку випускників таких закладів, популяризує усиновлення дітей-сиріт, реалізує освітні проєкти у сфері надання соціальних послуг, захисту та виховання вразливих дітей тощо.
Одним із таких проєктів є ініціатива «Дитина в родині».
Її мета — через мережу денних центрів підтримати сім’ї з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах, сприяти подоланню цих обставин і допомогти створити безпечне середовище та сприятливі умови для розвитку дитини в атмосфері любові та прийняття.
У таких центрах діти можуть відвідувати розвивальні заняття, отримувати супровід наставників для покращення навчання та долучитися до інших активностей. Водночас фахівці центрів будують відносини та співпрацю з батьками, консультують у питаннях виховання дітей і допомагають розкрити батьківській потенціал.
2. Подаруйте дітям можливість здобути знання, що відкривають двері у світ, де кожен може бути героєм власної історії. Давайте їм не лише розваги, а й ресурси для розвитку талантів. Це не лише внесок у їхнє майбутнє, а й шлях до їхньої самореалізації та самостійності.
3. Підтримайте соціальні програми, які допоможуть дітям знайти справжніх друзів, побудувати здорові стосунки з однолітками.
Help Us Help UA — благодійна організація, яка реалізує соціально-освітні проєкти в Україні для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей із сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах. Зараз організовують «Зимовий табір» у Карпатах для молоді від 12 до 17 років, аби розвинути їхні практичні навички, допомогти зрозуміти свою національну приналежність і дати соціальну орієнтацію.
4. Долучіться до діяльності благодійних організацій, які ведуть довгострокові проєкти для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
«Українська освітня платформа» — благодійна організація, що розвиває громади України через підсилення та підтримку молоді, релігійних спільнот, фахівців соціальної сфери, органів місцевого самоврядування, локальних волонтерських, громадських і благодійних організацій. Один із проєктів — «Добрий сусід». Він спрямований на людей, які опинилися в кризі, зокрема постраждали від повномасштабної війни. А також допомагає родинам покращити побутові умови. Головна ідея проєкту — налагодити комунікацію родин у кризі, постраждалих від війни, аби вони не опинилися у соціальній ізоляції та складних життєвих обставинах.
Цим проєктом організація намагається запобігти інституціалізації дітей, допомогти батькам створити безпечні та комфортні для дітей умови. Пошук ресурсів і підсилення сім’ї відбувається з допомогою волонтера — «доброго сусіда».
«Голоси дітей» — благодійний фонд із 2015 року надає безоплатну психологічну допомогу дітям та їхнім родинам, які постраждали від війни. З початку повномасштабного вторгнення фонд підтримав понад 64 тисячі дітей і дорослих. Усі донати скеровують на індивідуальні та групові психологічні сесії, онлайн-психологічну підтримку, психосоціальні заходи (кемпи, арт-терапію, екскурсії тощо), реабілітаційну та гуманітарну допомогу для дітей і батьків.
Звісно, принести солодкий пакунок набагато простіше та швидше. Але повірте, за вас це точно зроблять ті, хто вже зараз готує собі підґрунтя для рейтингів і гарних передвиборчих фото. По-справжньому ж оцінять діти емоційну, духовну, ментальну підтримку та фізичну присутність у їхньому житті.
І так, нехай День святого Миколая буде святом не лише подарунків, а й безмежної теплоти й невичерпного потенціалу, що живе в серці кожної дитини. Подаруйте їм крила мрій і почуття власної важливості. Повірте, це значно цінніше за солодкий презент. Це — не казка на день, а шанс відкрити цілий світ можливостей, інструмент для саморозвитку та самовираження дитини.