Громади зараз, як ніколи раніше, стикаються з безпрецедентними викликами через повномасштабну війну. Від проблем знищеної інфраструктури, дефіциту людських ресурсів і до викликів, пов’язаних із релокацією бізнесу чи створенням необхідних умов для військовослужбовців та їхніх сімей.
Для глибшого розуміння цих викликів і визначення потреб для їх розв’язання Альянс українських університетів за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» провів глибоке дослідження у дванадцяти обраних громадах, кожна з яких має унікальний досвід. Містечка було обрано для вивчення через їхню різноманітність — від тилових регіонів (Івано-Франківська, Львівська, Рівненська області) до прифронтових зон і громад, що були деокуповані (Чернігівська, Сумська, Харківська, Дніпропетровська області). Це дає змогу побачити ширшу картину викликів, із якими стикаються різні регіони України. Особливу увагу було приділено виявленню конкретних потреб громад у трьох ключових напрямах: стійкість, розвиток і відновлення. Дослідження проводили в лютому–квітні 2024 року команди університетів, які входять до Альянсу. В процесі глибокого занурення в життя громад було зібрано широкий спектр даних, включно зі статистичними показниками та індивідуальними звітами кожної громади. Зокрема дослідження показало, що стійкість залишається найкритичнішою проблемою на третьому році повномасштабної війни. Більшість опитаних громад (вісім із дванадцяти) вважають стійкість найвищим пріоритетом.
Потреба в стійкості
Стійкість громади вимірюється її здатністю реагувати на надзвичайні ситуації та кризи. Дослідження показало, що мешканці оцінюють рівень стійкості своїх громад за декількома ключовими показниками: реакцією влади, ефективністю інформування та якістю укриттів. Задоволеність мешканців реакцією влади на надзвичайні ситуації варіювалася: громади Львівської області отримали нижчі оцінки, тоді як прифронтові громади Дніпропетровської — вищі.
Якість і доступність укриттів була важливою темою для обговорення. Прифронтові громади мали краще підготовлені укриття, що було важливим для захисту населення. Найвищі показники за цими критеріями були в громадах Дніпропетровської області. Водночас громади в тилу відчували брак якісних укриттів (найгіршу оцінку якості й доступності укриттів мала тилова громада у Львівській області). Цей аспект підкреслює необхідність інвестування в підвищення безпеки мешканців незалежно від географічного розташування громади.
Недостатня готовність до кризових ситуацій спостерігається також у сфері IT-систем і резервного копіювання даних. У багатьох громадах тестування IT-систем не проводять належним чином, що підвищує ризики їх функціонування під час надзвичайних ситуацій. Водночас забезпечення громад джерелами живлення для органів місцевого самоврядування було оцінено позитивно, що свідчить про певний рівень підготовки до можливих криз. Привертає увагу й те, що в низці громад (зокрема в громадах Сумської області, які або мали досвід окупації, або розташовані не дуже далеко від кордону з Росією) менш як половина представників органів місцевого самоврядування зазначили, що створили запаси товарів першої необхідності.
Одним із ключових аспектів стійкості є інформування населення про надзвичайні ситуації. В деяких громадах мешканці отримують оперативну й точну інформацію, що допомагає їм вчасно реагувати на кризові ситуації. Водночас в інших громадах є проблеми з комунікацією, що, як наслідок, створює додаткові ризики.
Суспільна стійкість — іще один елемент, який вимірювали індексом, що враховує рівень довіри мешканців до місцевої влади та їхню готовність брати участь у громадських ініціативах. Результати показали, що громади з високим рівнем суспільної стійкості мають кращі показники реагування на надзвичайні ситуації, оскільки мешканці активніше залучені до процесів ухвалення рішень і взаємодії з владою. Громади, які мають найгірші оцінки за цим показником, вказували на відчуття ізольованості населеного пункту від решти громади чи області. Ці громади розташовані в Сумській і Чернігівській областях, які перебували в зоні окупації чи бойових дій. Можливо, такі показники пов’язані з потенційною загрозою поновлення бойових дій на цих територіях і загальним несприятливим географічним положенням цих громад. Тут також одні з найвищих показників, як порівняти з іншими громадами, щодо планів виїжджати з громади, навіть без змін безпекової ситуації. Подекуди відповіді мешканців певної громади, котрі проживали в сільській місцевості та місті(ах), різнилися. Так, у громаді Чернігівської області стійкість як критична потреба переважала саме в мешканців села. Дослідницька команда пояснює це тим, що в мешканців сільських територій менший доступ до комунікацій, а отже, потреба під час кризових ситуацій відчувається особливо гостро.
Джерело: побудовано на підставі звітів. Червоний колір вказує на погану оцінку громади за тим чи тим показником, жовтий — на посередню, зелений — на хорошу.
Потреба в розвитку
Розвиток громади включає забезпечення якісних послуг, таких як освіта, охорона здоров’я, комунальні послуги та підтримка бізнесу. Згідно з дослідженням, мешканці здебільшого задоволені якістю середньої освіти та комунальних послуг. Особливо високо оцінювали водопостачання й теплопостачання, що є критичним для забезпечення базових потреб населення.
Оцінка якості середньої освіти виявила, що більшість громад забезпечує високий рівень навчання. Це важливий показник, оскільки освіта є фундаментом для розвитку майбутніх поколінь. Проте є проблеми з доступністю освітніх закладів у деяких регіонах, зокрема в сільській місцевості.
Охорона здоров’я також є важливим аспектом розвитку громад. Дослідження виявило, що мешканці задоволені якістю медичних послуг, але є проблеми з доступністю медичних закладів і недостатньою кількістю медичних працівників. Особливо це відчувається в громадах, розташованих поблизу лінії фронту, де медичні заклади часто пошкоджені або зруйновані.
Рівень якості комунальних послуг, таких як водопостачання й теплопостачання, отримав високі оцінки від мешканців. Це свідчить про те, що більшість громад ефективно справляється із забезпеченням базових потреб населення. Проте проблема з дорожньою інфраструктурою залишається одним із головних викликів. Погана якість доріг ускладнює логістику й доступ до основних послуг, що негативно впливає на якість життя.
Оцінки потреби розвитку для мешканців, отримані в громадах, загалом є типовими й не прив’язані до регіону: громади на заході країни не відрізняються за оцінками розвитку від тих, що є прифронтовими або мали досвід окупації. Водночас деякі з них мають свої специфічні проблеми. Так, у двох громадах Дніпропетровської області доволі низько оцінили сфери спорту й дошкільної освіти. У громаді Львівської області були зафіксовані проблеми з теплопостачанням. У половині громад мешканці досить негативно оцінювали сферу інклюзивності та безбар’єрності громадських просторів.
Бізнес є основою економіки, а отже, всебічна підтримка місцевих підприємців сприятиме підвищенню спроможності громади. Зокрема представники бізнесу наголошували на необхідності зниження орендної плати за комунальне майно та надання пільг на сплату місцевих податків. Це допоможе створити сприятливі умови для розвитку підприємництва й економічного зростання громад. Багато респондентів відзначили, що місцева влада має активніше підтримувати бізнес-ініціативи й робити акцент на розвитку малого та середнього бізнесу.
Для комплексної картини було також опитано громадський сектор. Серед основних викликів — нестача фінансування для реалізації власних проєктів. Громадські активісти наголосили на важливості підтримки місцевою владою ініціатив, спрямованих на розвиток громади, що сприятиме їх успішній реалізації. Співпраця між громадськими організаціями та місцевою владою є ключовим чинником для ефективного вирішення соціальних проблем та покращення якості життя мешканців, а також дає змогу значно розширити можливості для залучення ресурсів.
Джерело: Опитування мешканців громад. Питання містило такі варіанти відповідей: 1 — Жахливо; 2 — Погано; 3 — Середньо; 4 — Добре; 5 — Відмінно. Усереднена оцінка є середнім арифметичним числових кодів відповідей респондентів у громаді.
Потреба у відновленні
Відновлення громад після руйнувань, спричинених війною, є критично важливим аспектом дослідження. Відновлення інфраструктури, житлових будинків та інших важливих об’єктів є пріоритетним завданням для громад. Забезпечення фінансування для реалізації проєктів із відновлення є головним викликом, оскільки багато громад не мають достатніх ресурсів для самостійного покриття цих потреб. Необхідно залучати додаткові кошти з державного бюджету та від міжнародних організацій, а також покращувати координацію між різними рівнями влади й організаціями для ефективного відновлення.
Важливим аспектом відновлення є планування та управління ресурсами. Громади, які мають чіткі плани щодо відновлення та стратегії управління ресурсами, демонструють вищий рівень ефективності у вирішенні проблем. Це включає інвентаризацію наявних ресурсів, визначення пріоритетних напрямів відновлення та залучення необхідних коштів для реалізації проєктів.
До українських громад нині прикута велика увага міжнародних партнерів, а отже, важливо використовувати це вікно можливостей, удосконалюючи навички реалізації проєктів та ефективно співпрацюючи з міжнародними організаціями. Це допоможе залучити не лише фінансову підтримку, а й експертизу та технології, необхідні для відновлення інфраструктури та покращення якості життя мешканців. Громади мають активно шукати можливості для співпраці й залучати міжнародні ресурси для реалізації своїх проєктів.
Специфічні потреби окремих груп
Внутрішньо переміщені особи (ВПО) та військовослужбовці разом із їхніми сім’ями становлять значну частину населення багатьох громад. ВПО найбільше потребували додаткової допомоги з пошуком житла, компенсацією плати за житло та додатковими освітніми послугами. Багато ВПО стикаються з труднощами в пошуку роботи через відсутність необхідних навичок або вікові обмеження. Серед громад-учасниць дослідження дев’ять із дванадцяти приймають у себе внутрішньо переміщених осіб. Їхня частка варіюється від 1 до 15% від загальної кількості населення. В більшості громад частка ВПО, які повністю або частково не відчувають підтримки громад, перебуває на рівні 8–16% (чотири громади), у двох громадах — на рівні 30% і в одній — понад 50%. Ще у двох громадах частка ВПО, які не відчувають підтримки, є меншою за 5%. Цікаво, що найнижчу оцінку підтримки від громади отримала лише одна — та, яка включає обласний центр.
Сім’ї військовослужбовців найбільше потребували грошової та медичної допомоги. Відзначено, що багато з цих сімей не відчувають належної підтримки з боку громади, що може бути пов’язано з недостатньою поінформованістю про їхні потреби. Необхідно створювати спеціальні програми підтримки для цих категорій населення, включно з психологічною допомогою та реабілітаційними заходами.
Психологічна підтримка є важливим елементом допомоги для ВПО та сімей військовослужбовців. Війна спричиняє значні психологічні травми, які потребують кваліфікованої допомоги. Громадам важливо забезпечувати доступ до психологічних послуг і створювати програми реабілітації, що допоможуть людям упоратися з наслідками війни.
Освітні потреби ВПО також потребують особливої уваги. Багато дітей з переміщених сімей мають труднощі з доступом до освіти через переїзд і адаптацію до нового середовища. Варто розглянути можливість забезпечення додаткових освітніх послуг і підтримки для цих дітей, щоб вони могли успішно інтегруватися до нових шкіл і продовжувати навчання.
Підсумовуючи, можна сказати, що попри значні труднощі багато громад демонструють високу здатність до адаптації та розвитку. Важливою умовою для успішного подолання викликів є підвищення рівня взаємодії між центральною владою та ОМС, бізнесом і громадськими організаціями, а також залучення зовнішніх ресурсів та експертизи. Залучення громадськості до процесу ухвалення рішень також є важливим елементом для забезпечення прозорості та підзвітності влади.
З повним узагальнювальним звітом про дослідження потреб територіальних громад для стійкості, відновлення та розвитку можна ознайомитися за посиланням.
Довідка: В Альянс українських університетів навесні 2023 року об’єдналися шість закладів вищої освіти — Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ), Київська школа економіки (Київ), Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» (Дніпро), Національний університет водного господарства та природокористування (Рівне), Сумський державний університет (Суми) та Український католицький університет (Львів).