Звірства російських загарбників у Бучі, які відкрилися після звільнення Київщини від окупантів, сколихнули весь світ. Мер Бучі Анатолій Федерук заявив, що 320 мирних жителів загинули під час російської окупації міста. Сьогодні вдалося ідентифікувати щонайменше 163 особи. Проте дуже багато людей продовжують шукати своїх загиблих або померлих близьких, яких часто доводилося залишати під обстрілами прямо на вулиці міста.
До редакції надійшов лист від мешканки Бучі. Вона дивом вирвалася з міста. Але перед евакуацією у неї на руках померла мати від ковіду.
«Поховати можливості не було, адже треба було терміново евакуюватися (наступного дня мешканців іншої сторони цієї вулиці вже розстріляли), отримати документи про смерть теж. Навіть просто засвідчити смерть – ніхто не хотів приїжджати – ні швидка, ні поліція, ні сімейний лікар, бо район бойових дій. Тому мертву маму перед евакуацією довелося просто залишити в автобусі, що стояв у дворі, з іншими трупами. Як тепер знайти, де всі ці мертві люди? Не лише з цього "жовтого автобуса у дворі", а тих, кого викопують із братських могил, збирають по узбіччях… Як родичам знайти своїх мертвих? У Бучі досі немає електрики та зв'язку. До кого і як звертатись, незрозуміло», – пише стурбована жінка.
ZN.UA звернулося за роз'ясненнями до Бучанської окружної прокуратури. Пояснюємо, що робити тим, у кого в Бучі загинули близькі люди, але їх ще не знайшли:
- Подати заяву до Бучанського Районного управління поліції (м. Боярка, вул. Хрещатик, 88) в письмовому вигляді або на лінію «102» для реєстрації кримінального провадження.
- Окремо звернутися з відповідним запитом щодо доставлення тіла загиблого до Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (м. Київ, вул. Докучаєвська, 4), та до Київського обласного бюро судово-медичної експертизи (м. Київ, вул. Оранжерейна, 7).
- Якщо є можливість, надати зразки ДНК загиблої особи для проведення порівняльного аналізу.
- Надати органу досудового розслідування актуальні фото загиблої особи для перевірки серед невпізнаних тіл, детальний опис зовнішності, особливих прикмет, використовуваних транспортних засобів, мобільних терміналів зв’язку.
Бучу назвали другою «Сребреницею», а загадкова руzька душа під пісні Лепса попрямувала до Пекла. Найкращий день, який тепер може настати, — покарання воєнних злочинців. Включно з російськими генералами, котрі віддають накази, солдатами, що стріляють у мирних людей, пропагандистами й артистами, які співають і брешуть на підтримку кривавого режиму. Але для того, щоб це сталося, потрібно виконати дві умови. Які? Про це читайте у статті Інни Ведернікової «Розлюднення Росії. Хто і як документує звірства «русского міра» в Бучі».