Ірина Солошенко, медик Майдану і волонтер, учасник подій на Майдані 18-20 лютого 2014 року, в своєму інтерв'ю згадує ті дні, а також ділиться тим, як впоралася з пережитим.
"З тими, хто був поруч зі мною на Майдані та залишився живий, - так, продовжую спілкуватися, - говорить Ірина Солошенко. - Бо дуже багато хто загинув потім в АТО. Перший з хлопців загинув у Маріуполі 9 травня 2014 року. Був репортаж по телевізору, коли намагалися захопити відділення міліції в Маріуполі. Він був там".
"Багато хто пішов... Але залишилися їхні сторінки у Фейсбуці. Їх не видаляють. Є ще мої записники, які я вела в шпиталі. Коли опікувалася конкретними пораненими та їхніми потребами. Таких записників п'ять чи шість. І це теж така "шухлядка", яку я намагаюся не відкривати", - розповідає медик.
"Ніколи не забуду Лесю Римарь, вдову Ігоря Римаря, останнього пораненого, якого вивозили з ДАП через сепарські блокпости. "Людина без шиї"... Я взагалі не знаю, як він при такому пораненні прожив іще цілих два тижні, - говорить Ірина. - Ми збирали кошти на медикаменти. Їх виявилося досить багато. І ось, коли його не стало, Леся залишила тільки на похорон. Решту віддала волонтерам і тим хлопцям, з якими воював її чоловік. Хоча сама вона жила в глухому, необлаштованому селі й могла залишити ці гроші собі. І ці 223 тисячі гривень для мене, напевно, були найвідповідальнішими грошима в моєму житті", - завершила медик Майдану Ірина Солошенко.
DT.UA запустило відео-проект "Календар" про людей, які живуть і працюють для інших. Проект – це своєрідна спроба допомогти суспільству заглянути в себе, розібратися в смислах і цінностях, і спробувати почути себе і заново почати будувати майбутнє. Проект розвивається двома мовами – російською і українською.
Повну версію інтерв'ю дивіться тут.
Повну друковану версію інтерв'ю читайте тут.