Розрив між очікуваннями ринку праці від фахівця та тим, чого його навчили в університеті, є не лише українською проблемою, і стає найбільшим розчаруванням для випускників та роботодавців.
Роботодавці одержують дипломованого спеціаліста, якого ще треба вчити. А самі випускники, здобувши вищу освіту, але не навички відповідного рівня, змушені влаштовуватися на роботу з низькою зарплатою чи не за фахом.
Проте не слід забувати про те, що формування випускника з якісними знаннями, який би відповідав очікуванням ринку праці, потребує попередніх інвестицій, пише професор Олександр Костюк у статті «Чому випускники університетів не задовольняють роботодавців».
Найбільше витрачають на підготовку студентів у Швеції, Канаді та Данії. Україна за цим показником не дотягує до рівня Мексики.
«Чи легко нашим університетам з таким показником генерувати якісний освітній продукт – випускника? Чи можна виробляти якісніший освітній продукт, якщо обсяги фінансування процесу його виробництва у кілька разів поступаються аналогічним показником університетів зарубіжних країн?», - запитується автор.
Епосі масового, неефективного державного фінансування вищої освіти треба покласти край, вважає Костюк. «Гроші мають ходити за студентом», – правильна теза. Але щоб ця теза працювала, треба щоб грошей, які «ходять за студентом», було достатньо.
Скоро почнеться вступна кампанія, і абітурієнти мають визначитися з вибором. Традиційно вважається, що для перспективного майбутнього потрібно мати диплом про вищу освіту. То чому ж тоді так багато дипломованих фахівців не можуть знайти себе на ринку праці? Читайте у матеріалі Олександра Костюка «Чому випускники університетів не задовольняють роботодавців».