Фінансовий мотив є одним із двох основних чинників, через який люди починають активно грати у азартні ігри. Але часто ідея заробітку, додаткового джерела доходу, яке не вимагає значних зусиль, штучно формується іншими людьми, пояснив в інтерв’ю ZN.UA економіст-кібернетик, колишній гравець, а нині прикладний психолог-магістрант Сергій Романюк під час розмови з Володимиром Кімом.
Експерт зазначив, що бажання знайти легкі шляхи доходу загострюється у час війни чи кризи, але головна небезпека в тому, що частина майбутніх проблемних гравців починають ставитися до азартних ігор, як до бізнесу, на якому вони зможуть заробляти стабільно.
«Саме з ідеї фікс щодо стабільного заробітку за допомогою азартних ігор запускається сценарій майбутньої катастрофи в житті гравця та його близьких. Але не потрібно думати, що надцінна ідея заробляти за допомогою азартних ігор народжується в голові гравця сама собою», - каже Романюк.
Він вказує, що ореол «успішного успіху» гравця формують у суспільстві з допомогою блогерів, різних лідерів думок, реклами в соцмережах. Блогери відкрито пропагують ідею, що це найшвидший шлях до заробляння грошей, який дасть змогу жити заможно.
«Гравець, не розуміючи суті ігрового сценарію, впевнений у тому, що ігрова система — це його близький друг, який ніколи не зрадить. І система всіляко виконує роль цього друга: бездепозитні бонуси, free-бети, безпрограшні ставки й багато інших хитрощів. Усі вони спрямовані на те, щоб гравець не бачив жодної небезпеки, а коли його активність падає, то за допомогою пуш-повідомлень, дзвінків менеджерів та інших інструментів його утримують на гачку гри. На мою думку, головна мета ігрової системи — щоб гравець програвав гроші, причому довгостроково», - пояснює фахівець вертикаль системи.
Водночас переломним для гравців стає момент великого виграшу, який змінює сприйняття з розваги на цілеспрямоване полювання на гроші.
«Мозок переходить у геть інший режим роботи — хижака, який вийшов на полювання. Починають виникати сильні різнополярні емоції, від почуття всемогутності від виграшу до стану люті та безсилля під час програшів. Ставки починають зростати, ігрові гойдалки розхитують психіку гравця. Що сильніші емоції, то більше пригнічується можливість раціонально бачити ситуацію. Нічого приємного в грі вже немає, тепер це напружена боротьба за владу з ігровою системою», - описує Романюк розвиток подій далі.
Наступним етапом стає гучний програш, який руйнує всі мрії гравця про заробіток. Після цього людина почитає грати із помсти, аби відігратися та «хоча б повернути своє».
Як наслідок, людина втрачає контроль над собою, починає влазити в борги, брати кредити.
«Гравець входить у режим хронічного дистресу, його нервова система виснажується, починають детонувати тривожно-депресивні стани, настає крах самооцінки, й у невротичної особистості гравця настає гральний невроз. Якщо й на цій стадії гравець не зупиняється, то за умови, що в нього була невротична особистість, він входить у стан неврозу нав’язливих станів, коли гра є способом дістати полегшення. Від постійної напруги й формується клінічна картина азартно-ігрового розладу», - пояснює процес впадання в залежність від азартних ігор Сергій Романюк
При цьому існує і психологічний мотив впадання в залежність від азартних ігор, коли людина з різних причин може не впоратися з викликами життя й відчувати сильний стрес намагається втекти в іншу реальність. В Україні останніми роками ця проблема зачепила особливо багато військових. Допомогти їм впоратись із цією проблемою можна лише фармакопсихологічним шляхом, адже така форма залежності вважаэться співмірною із наркоманією та алкоголізмом.