Україна 11-й день героїчно протистоїть повномасштабній російській агресії. Російські військові злочинці намагаються зрівняти із землею Київ, Харків, Маріуполь та інші українські міста, блокують гуманітарні коридори, але не можуть зломити дух і волю українців. Спротив українців став прикладом мужності і героїзму для всього світу. Цій боротьбі присвятила вірш журналістка Настка Федченко.
Журналістка Олена Болтушкіна переклала його російською, щоб ці пронизливі рядки могли зрозуміти за кордоном. «Весь цей біль, сила і гідність не повинні залишатися тільки нашими, щоб відчувати. Читайте, діліться, дійте», - закликає вона. Обов’язково покажіть цей вірш своїм іноземним друзям.
Вірш Настки Федченко:
Я – Охтирка.
Майже знищена, з розбитою ТЕЦ.
Мені страшно, холодно, боляче й гірко.
Та морок – ніщо проти вогню ваших сердець.
Я – Чернігів.
Поранений ворожими бомбами.
Але я показую не на мигах,
як російські окупанти стають органічним добривом.
Я – Харків.
Уже не пам’ятаю, як спати в ліжку.
На мене сипляться ракети крилаті.
Але про мій безкінечний опір колись напишуть книжку.
Я – Житомир.
У мене тут розбили лікарні і чомусь пологовий.
Але вусатий дядько на блокпосту поправляє комір,
він був на Світлодарці і не схибить, стріляючи в ворога.
Я – Львів.
Живу, пахну кавою і приймаю біженців.
Додаю трохи радості до тривожних снів.
Намагаюсь бути гостинним, усміхненим, ніжним.
Я – Тернопіль.
У мене все добре, допомагаю, чим можу, всім.
Раджу вірити в Армію, молитись і зберігати спокій.
І часом німію від того, як зараз багато у людях відваги й краси.
Я – Маріуполь.
Суне орда. Але твердо стоять найсміливіші в світі воїни.
Батько поклав на тіло вбитого Росією підлітка руки.
Господи, вороги ж горітимуть у пеклі за кожного!
Я – Київ.
Волонтерю, дивуюсь порожнім вулицям, ховаюся у метро.
Кілька разів на день сирена, аж захлинається, виє.
Але я стою. І стоятиму. Як тік, так і далі тектиме Дніпро.
Я – Дніпро.
До мене везуть поранених: традиційно шпиталь і Мечка.
Я знаю: у боротьбі зі злом завжди переможе добро.
Тому і далі спокійно збираю ліки, кров і теплі речі.
Я – Одеса.
У мене, знаєте, протитанкові їжаки кошерні.
Росіє, я б не радила тобі потикатися сюди, якщо чесно.
Хоча толоки збираються і роблять запаси коктейлів.
Я – Миколаїв.
Ворог вовтузиться, захопити робить спроби.
Але я сміюсь їм в обличчя. Я тримаюсь.
І «навчання» в Кульбакиному їм точно стануть уроком.
Я – Енергодар.
Вони навіщось воюють із атомною станцією.
Боже, визнай, коли ти селив на землі цих почвар,
то був дуже втомлений, злий і зовсім вимкнув раціо.
Я – Крути.
Трохи понад століття тому тут перемогли червоноармійці.
Ось знову була з росіянами потужна заруба.
Й українцям вдалося дуже добре помститися.
Я – Херсон.
Мене захопив ворог. І намагається подолати.
Мені лячно, серце б’ється швидко, але в унісон
із чоловіком, що тримає прямо перед загарбником український прапор.
Я – Україна.
У мене розбиті аеропорти, будинки й велика Мрія.
Я – той чоловік, що зупиняє танки, та бабця, що кричить про насіння.
Я – породілля, яка лежить у бомбосховищі і чує перший крик сина.
Мені болить втрачати Героїв. Я кожного ховатиму, стоячи на колінах.
Але імперія вже конає. Імперія впаде і зігниє.
А люди мої, мов двожильні. Такі вміють любити. І перемагають у війнах.
Переклад Олени Болтушкіної:
I’m Okhtyrka.
Больше нет электричества и тепла. Разрушенные дворы.
Мне страшно, холодно, болит и темнеет.
Но тьма ничто не против огня в сердцах.
Я Чернигов.
Да, я ранен, но я обеспечиваю
что без исключения уходят российские захватчики
Нигде. Наша почва может использовать органический навоз.
Я Харьков.
Не могу вспомнить, как спать ночью в кровати.
Из управляемых ракет мое небо сплетено.
Но когда-нибудь ты научишься у меня бороться.
Я Житомир.
Здесь разбитые больницы, одна из них родильный дом.
Зато бородатый на КПП настраивает снаряжение.
Сражался с врагом на Светлодарке, и не промахнется ни на одного.
Я Львов.
Живу, пахну кофе, принимаю беженцев, и убеждаюсь
им снятся более легкие сны и они чувствуют некоторое облегчение.
Я открыт. Я пытаюсь улыбаться. Мне не все равно.
I'm Ternopil.
Я в порядке. Помогаю кому могу - это моя часть,
чтобы люди сохраняли спокойствие, верили в Армию и молились.
Я в восхищении наблюдаю за смелостью и красотой, которые у них есть.
Я Мариуполь.
Орда атакует. Но самые храбрые воины мира удерживают свои позиции.
Руки отца лежат на подростка, убитого по призыву Путина.
Смотри, Господи, чтобы наши враги горели в аду за все, что они сделали!
Я Киев.
Я волонтёр, восхищаюсь пустыми улицами, прячусь в метро.
Несколько раз в день тут воет и давится сирена, обижалась.
Но я стою, и я буду стоять. Как никогда Днепр будет течь своим путём.
Я Днепр.
Привожу раненых, доки у Мечникова следят.
И я знаю, что добро побеждает зло во все времена, это закон.
Так что продолжаю собирать лекарства, кровь, теплую одежду и тому подобное.
I'm Odesa.
У меня кошерные чешские ежи, знайте.
По правде говоря, я бы не советовал тебе, Россия, приезжать.
Но вместе мои люди запасаются коктейлями, если вы осмелитесь.
Я Николаев.
Враг шипит на меня, его солдаты умирают от пленки.
Но я смеюсь им в лицо. Я держу линию неподвижно.
Пока они "тренируются" в Кульбакине и усвоят урок, точно.
I'm Enerhodar.
С ума сошли, борются с АЭС, бесят.
Признай, Господи, когда ты поместил этих монстров на свою землю,
ты был уставшим, озлобленным и не думал ясно.
I am Kruty.
Вырезанное в памяти жестокое столкновение, победила тогда Красная Армия.
Спустя век на том же месте россияне встретили мою ярость.
На этот раз украинцы отомстили всеми силами и главным.
Я Херсон.
Враг захватил меня. Ну, даже так, я держу базу.
Страшно, и сердце бьется, но в унисон
с человеком, держащим флаг Украины прямо в лицо оккупанту.
I am Ukraine.
Разбили мои аэропорты, дома и гигантскую «Мрію», которую я сделал.
Я тот человек, который останавливает танки, и та бабушка жаждет выращивать те семена для зерна.
Я та женщина в родах, которая слышит первый крик сына в приюте во время авианалета.
Так больно терять Героев. На коленях, всех закопаю и буду рыдать.
Но империя в агонии. Империя падет и будет гнить в болячках.
И мои люди крепкие. Именно они умеют любить. И они выигрывают войны.