Три головні проблеми української інтернатури - несправедливий та непрозорий розподіл до інтернатури, відсутність вимог до лікарень, де випускники медичних університетів проходять підготовку після випуску, та невідповідність програм підготовки світовим стандартам. Про це у своєму матеріалі для ZN.UA пише лікар-гінеколог, менеджер з підготовки інтернів “Добробуту” Вікторія Ковач.
Через недолуге й застаріле законодавство випускник медичного університету, залишивши студентські лави, залишається сам на сам з проблемою пошуку місця інтернатури. Держава нічого не робить для того, аби допомогти випускнику меду вирости в хорошого лікаря - як хочеш, так і крутися. Щоб отримати гарну місцинку на інтернатурі, сьогодні, частіше за все, потрібно добряче заплатити “кому треба”.
Якщо ми хочемо, аби через 5 років в Україні ще було кому лікувати пацієнтів, потрібні не просто нові правила організації інтернатури, а якісна співпраця найкращих клінік, університетів та створення державою сучасних прозорих і рівних умов для всіх учасників. Все це, власне, потрібно заради головного - здоров’я громадян.
Одна з найвищих цінностей для держави, як зазначено в Конституції, — життя та здоров’я людини. А як держава може подбати про життя і здоров’я громадян, коли нічого не робить для появи хороших лікарів? Про те, чому інтернатура не готує хороших медиків, читайте у статті Вікторії Ковач «Діагноз «на око».