Договір про дружбу свого часу виконав свою місію, але тепер він вичерпав себе в усіх можливих сенсах. Головне - він так і не примусив Росію змінити своє ставлення до нас. Натомість українці змогли за цей період усвідомити себе, вибороти свою незалежність. У цих обставинах договір, переговори щодо якого почалися ще 1992 р., втрачає політичний і символічний зміст.
Про це у своїй статті для DT.UA пишуть Олена Зеркаль, заступник міністра закордонних справ України з питань євроінтеграції, і Тарас Качка, радник міністра закордонних справ України. За їхніми словами, до 30 вересня 2018 р. Україна має вирішити, чи продовжувати дію Договору про дружбу на наступні 10 років, відповідно до статті 40.
"Якщо ми погодимося на продовження дії положень про незастосування сили, чи означає це, що ми згодні з незастосуванням сили, яке включає обстріли "Градами" житлових масивів Маріуполя? Якщо ми погодимося на продовження положення про непорушність кордонів - ми згодні з тим, що РФ перешкоджає контролювати сотні кілометрів кордону? Якщо ми згодні на продовження дії положення про повагу до територіальної цілісності - то згодні з окупацією Криму і Донбасу?" - задають риторичні питання представники МЗС.
На їхню думку, непотрібно давати навіть гіпотетичних шансів ворогам України думати саме так.
Детальніше про вихід України з Договору про дружбу з РФ читайте в матеріалі Олени Зеркаль і Тараса Качки ""Великий договір" - нюанси вирішують усе" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".