Національна система іспитів має не тільки дотримуватися принципу Гіппократа "не нашкодь", а й допомагати школі у виконанні її завдань.
Таку думку у статті для DT.UA висловив Альгірдас Забуліоніс (Algirdas Zabulionis), колишній директор Національного екзаменаційного центру Литви, а нині незалежний експерт із тестування й іспитів, який з українською системою екзаменів ЗНО обізнаний із самого початку її створення, зокрема, як консультант проекту USETI.
Педагогічна спільнота багатьох країн (і не тільки вона) щороку опиняється перед викликом - випускні і вступні іспити. Хоча в різних країнах вони проходять по-різному, основні проблеми досить схожі. Серед них одна постійна - якість екзаменаційних завдань, зазначає експерт.
"Було б добре в освіті (особливо в галузі екзаменів і тестів) подумати про свою "клятву Гіппократа": "Утримуватися від заподіяння якоїсь шкоди чи несправедливості". Адже іспити - це тільки короткий місток між середньою школою та навчанням у ВНЗ" - пише він.
Звісно, випускні тести - важливі і для більшості вирішальні у майбутньому житті. "Але на середній школі як національній інституції лежить значно більше освітніх, соціальних, виховних завдань, ніж тільки підготувати випускника до іспитів" - зазначає Забуліоніс.
І вишам, на його думку, теж треба не тільки вимагати від НЦЕ (Національного центру екзаменів – ред.) "відбирати" найкращих, а й інколи поцікавитися, як національна система іспитів допомагає освітньому процесові в середній школі.
Більше читайте у статті Альгірдаса Забуліоніса "Банк тестових завдань - панацея чи плацебо?" у свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна".